Костянтин Мчедлішвілі – майор поліції, офіційний представник МВС Грузії в Україні, екс-керівник Управління внутрішньої безпеки Головного Управління Національної поліції Одеської області, колишній грузинський оперативник, який стояв у витоків боротьби зі злодіями в законі на початку 2000-х років у Грузії.
Коте Мчедлішвілі очолював спеціальний підрозділ МВС Грузії, створював базу авторитетів і фіксував їх діяльність. За свою поліцейську кар’єру затримав майже 300 злодіїв в законі. Багатьох із них знає особисто. «Злодіїв у законі» називає «сектою» зі своїми неписаними законами, правилами і табу.
2006 року в Грузії вступив в силу новий закон, у результаті якого наразі там немає жодного злодія у законі. Частину посадили за грати, хтось втік до Туреччини, Росії, Греції та України.
За його оцінками нині в Україні на постійній основі проживає півтора десятка злодіїв у законі, 12 з них – доларові мільйонери. Притягнути їх до відповідальності або зробити їхнє перемогли б допомогти парламентарії, прийнявши законопроект № 2513 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою». Він прийнятий Верховною Радою у першому читанні та, у разі прийняття його в цілому, зробив би реальною кримінальну відповідальність лише за один неформальний статус «злодія у законі» чи бандистького авторитета.
- Як ваша оцінка законопроекту №2513 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою». Чи допоможе нова ініціатива викорінити або зменшити вплив світу «блатних», «смотрящих», «злодіїв у законі» і «третейських суддів» злочинного середовища?
- Закон гарний, його просто необхідно відпрацювати на практиці. Злодії є місцеві, які постійно тут знаходяться, а є гастролери. Цей закон буде працювати проти тих «злодіїв у законі» і «блатних», які збираються приїхати в Україну і займатися тут кримінальними справами. Це для них буде гальмом - сюди їхати не можна. А тих злодіїв, які постійно живуть в Україні, їх десь 15-16 і з ними потрібно проводити належні оперативні заходи. У мене суддя в одному сільському суді запитує: «А як же мені довести це діяння?» Щоб цієї плутанини не було, треба все фіксувати усіма законними оперативними способами. Я правоохоронцям не заздрю - це колосальна робота, але вони впораються. Писати Закон це одне, а реалізовувати - зовсім інше.
- Скільки «злодіїв в законі» Ви затримали?
- Близько 300. В день по 3-4 затримували. Вони не встигали тікати, а ми встигали їх затримувати. Я їх називаю «сектанти» зі злочинним мисленням. Зараз вони розкидані по всьому світу: частина знаходиться у Європі, Росії, Україні, але найбільше їх - в Греції та Туреччині. Злодіїв загалом до 500 чоловік і вони перебувають тільки в країнах пострадянського простору. Вони всі мене знають, можу привіт передати (посміхається).
- Як Ви не боїтеся про їх розповідати?
- Я зростав у «блатному» середовищі, авторитетні злодії були моїми сусідами. Вони добре мене знають і поважають. Я ніколи не принижував їх гідність, не бив, не зачіпав членів їхніх сімей. Хоча багатьох знаю, у деяких є нормальні сім'ї, дружини, діти - юристи, банкіри, бізнесмени. Кожен батько-злодій не хоче, щоб їхні діти стали на такий же шлях. Його вони вибрали для себе. 95% з них пройшли через наркотики, хронічні хвороби, зокрема гепатит С, майже всі сиділи в тюрмі. Діти їх виростають, а вони сидять по в`язницях або ховаються у бігах. Хіба це життя? Це ж не життя. На пальцях можна перерахувати «злодіїв у законі», хто багатий. А всі решта - середнього рівня, а є взагалі жебраки, які живуть за подаяння сильніших злочинців, бояться втручатися в якісь серйозні речі. Уявіть, зараз Закон проголосують, і вони будуть сидіти тихо. А деякі не будуть. Продовжуватимуть ікла показувати правоохоронним органам і наймати коштовних адвокатів для захисту від переслідувань. Злодіїв ніхто не змінить, повірте мені. Для них їхній неформальний статус - це таке собі одвічне «президентське крісло», тільки у своєму злодійському світі. У них такі ж інтриги, як і в політиці, але вони ніколи не вбивають один одного. Якщо злодій вдарить ножем іншого злодія, він автоматично втрачає статус, його «розбороновують» і судять за їхніми канонами. За те, що вбили злодія, вони все одно карають, знаходять вбивцю за кордоном або вбивають на зоні.
- На які терміни після вступу в дію нового антизлодійського закону у Грузії їх позбавляли волі?
- 7, 8 і 9 років позбавлення волі давали. Але фактично вони були затримані за інші злочини. Отримували покарання і вже потім у в'язниці було легше доводити тяжчий склад злочину, бо адміністрація фіксувала оперативним шляхом, що вони поводяться як злодії, керують цим злодійським світом вже на зоні. Там було легше висунути обвинувачення, ніж на волі.
- Як боролися зі злодіями в законі в Грузії? Чому в Грузії це спрацювало?
- Вони статус свій залишили, але в «сходках» перестали брати участь, перестали давати команди, приймати рішення. Вони самі розуміли, що тут їм більше немає місця. Я практик і я найперший в історії, хто притягнув до відповідальності злодіїв в законі. З 2000 року я займаюсь цією темою. Я ініціатор цієї боротьби в Грузії. У 2001 році я потрапив у спеціальний підрозділ МВС по боротьбі з організованою злочинністю. Нас було всього чотири працівника, які цікавилися цією темою. З тих часів я почав створювати базу, все фіксувати і почалася робота. Але не особливо активна. Тоді вся наша країна жила за злодійськими законом, в Грузії було близько 300 злодіїв. Уявіть: в Україні зараз 16, а у Грузії було 300. Вся країна, починаючи від малого до великого: депутати, міністри, всі «блатні», всі жили за злодійськими поняттями. Всі бігли не в поліцію, а до злодіїв і вони вирішували, тобто виступали такими собі третейськими суддями. 16 січня 2006 року був прийнятий закон в Грузії, а в ніч з 26 на 27 вересня 2006 року я затримав злодія Петі. Він ховався на орендованій квартирі. Увірвався спецназ вночі, він сховався під диван, викинув пістолет ПСМ. Я запитав: «Чий пістолет?» Він мовчав, а потім зізнався, що його. Слідство почалося за незаконне зберігання зброї, а потім йому пред’явили звинувачення за те, що він злодій в законі. Він визнав це під час відеозапису на камеру. Тоді суддя присудив йому 5 років позбавлення волі. Тільки того, що він підтвердив на камеру, що він злодій, недостатньо було. Був ще такий випадок, коли один чоловік видавав себе за злодія, а насправді їм не був. Ніхто його не «коронував», його довелося відпустити, бо не потрапив під норму нового закону. Деякі зараз вже не визнають свій кримінальнйи статус на камеру, а стверджують, що вони хто завгодно, звичайна людина, спортсмен чи будь-хто інший. Був такий злодій Микеладзе, якого вбили в Грузії. Він говорив: «Давайте себе назвемо себе лицарями». Також часто в Україні по 4-5 разів виженуть злодіїв, а вони змінюють одну букву в прізвищі чи беруть прізвище дружини і знову повертаються. У Грузії заборонили злодіям міняти прізвища.
- Зараз в Грузії немає злодіїв в законі?
- Є один злодій - Джамал, але він старий за віком і не несе загрози, 1932 року народження. Він відсидів і був третейським суддею. Тепер у нього залишився тільки статус.
- Розкажіть про «злодіїв в законі» в Україні. Скільки їх, місцевих, приїжджих, хто вони такі? Чим вони займаються в Україні? Для яких цілей вони приїжджають? Як працюють ієрархії злодіїв?
- Повторюся, що є злодії, які постійно проживають на території України, а є й «гастролери». Деякі з них бізнесом займаються, нелегальним, звичайно. Вони є третейськими суддями для представників злочинного світу: кишенькових злодіїв, «барсеточників», домушників, «блатних». Вони між собою конфліктують і йдуть до злодіїв вирішувати - хто правий, а хто ні? У них є свій «общак» - бюджет. Як хтось хоч копійку візьме з «общака» і не показав куди, за це дуже сильно карають, «розкоронують» без права на повернення у статус «злодія в законі». У них є також бюджети міст, зони, тюрми, СІЗО, кожної точки, з якою вони стикаються. Використовують бюджети на різні потреби: підкуп правоохоронців, наприклад. Благодійність у них також є: вони допомагають старим та хворим злодіям, їхнім сім'ям на свята. Всі витрати фіксуються. Коли злодій заходить до в'язниці й інші злодії його зустрічають, він говорить: «відзвітувати по общаку» і дивиться, хто «тримає» цей список. Це їхня тіньова бухгалтерія. Такого поняття, як «бос серед босів» у них не існує. Формально є найавторитетніший, але як такого, що всі виконують команди одного злодія, немає. Буває злодій багатий, буває злодій-жебрак. Останній може бути такого ж кримінального статусу, як і перший. Тільки багатий злодій може дещо більше впливати на ситуацію через наявність грошей. Злодій - це вища ієрархія злочинного світу, він не повинен служити в армії, працювати в державних службах, вчиться у вищих навчальних закладах, у нього не має трудового стажу, а він повинен все життя жити за злодійськими законам - красти, заносити в «общак» гроші, допомагати своїм товаришам-злочинцям, які на зоні відбувають ув'язнення і плекати злочинні традиції.
.jpg)
За оперативними даними кримінальної поліції
- Завдяки чому вони отримують статус злодія? Як проходить процедура коронації?
- Потрібно бути наближеним до злодія в законі, вносити в «общак» гроші, робити подарунки, їхньою мовою - «підігріви» злодіям. На їхні збори приходять не тільки злодії в законі. Якщо вони покличуть не злодія, а якогось авторитета - це визнання. Бо є авторитети, які впливають на криміногенну ситуацію, але не хочуть перебувати в статусі злодія. «Коронація» - це коли збирають кілька злодіїв, ще деякі перебувають у цей час на зв'язку телефоном чи по скайпу. Завжди повинні бути присутніми дві сторони: позиція й опозиція. Один клас заводить претендента та запитує згоди інших на «вхід у сім’ю». Якщо у когось виникають до претендента запитання, наприклад: ти служив в армії, є фото в шинелі? Злодій має довести зворотне. Це їхня професійна якість, викрутитися. Вони - сильні дипломати та психологи.
- У парламенті є у них лобі? Які ви оцінюєте шанси законопроекту № 2513 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою»?
- Звичайно у них є потужне лобі. І воно має дуже велике значення. Є деякі моменти, коли злодіїв в законі підключають до державних питань. Декому з них це приємно, а дехто незадоволений, бо це неприйнятно. Вони не мають права втручатися в справи державних структур. Вибори, призначення - це для злодіїв в законі табу. Вони потім «отримують» за це від своїх колег. За такі дії їх можуть розвінчати. А взагалі треба створити їм законодавчо якомога менш комфортне середовище, тоді є шанс зменшити їхній вплив на злочинний світ.
Автор: Наталія Чиханцова