Відставка Дмитра Разумкова з посади голови українського парламенту є цікавою навіть не розколом у популістської команді, яка брала участь у здійсненні олігархічного проекту “Слуга народу”. І не особистим конфліктом Зеленського і Разумкова або Разумкова і Єрмака
Ця відставка демонструє, що президента Зеленського і його офшорне оточення не влаштовує навіть декорація парламентаризму, яку намагався забезпечити Разумков. Навіть видимість процедури, яка була важливою спікеру просто для збереження обличчя. Тому що після появи “монобільшості” у Верховній Раді парламент – давно вже не парламент. З Разумковим або без нього.
Але Зеленського і його соратників дратувала навіть видимість парламентаризму. Навіть те, що спікер намагався думати про власне майбутнє в той час, як випадкові люди при владі намагаються щосили експлуатувати поточний момент. Разумков став жертвою саме цього невгамовного бажання президента і його оточення якнайшвидше знищити інституції Української держави, а значить – саму державу.
І цим своїм бажанням Зеленський нагадує раннього Лукашенка. Спікери Верховної Ради Білорусі, яким довелося працювати із президентом-популістом, теж не були його ворогами. Ці радянські у недавньому минулому політики намагалися просто працювати за правилами. А Лукашенку начхати було на будь-які правила. Йому потрібна була вся влада. Всі гроші. Його єдиною державною інституцією були силовики – що і довів недавній розгін білоруських протестів. І він розігнав парламент і замінив його безглуздою декорацією. Настала справжня диктатура.
Україна з 2019 року розвивається за тим самим огидним сценарієм – сценарієм захоплення держави, знищення її інституцій, узурпації влади. Але є одне але".
Лукашенко творив свій білоруський кошмар на російські гроші. Саме вони – а не тільки дурість і інфантильність білорусів – були фундаментом його режиму. У розпорядженні Зеленського є дурість і інфантильність українців, але ось тільки грошей немає. Захід не буде фінансувати провінційний авторитаризм пройдисвітів. Росія дасть гроші тільки у тому випадку, якщо Зеленський покладе Україну до ніг Путіна – а ніякої можливості зробити цього у нього немає. Суспільство не допустить, та й олігархи разом із оточенням Зеленського впевнені, що “Техас повинні грабувати техасці”, а не приїжджі з Москви або Петербургу.
Тоді що ж буде? Не буде узурпації? Буде, ще й як буде. Буде узурпація і буде крах – як і у 2014 році Українська держава разом з її економікою, соціальною сферою та безпекою обрушиться прямо на голови здивованих українців. Сила удару буде значною. Помітять всі, навіть найбагатші і навіть найобмеженіші. Всі, крім Зеленського – але його думка вже нікого не буде на той час цікавити.
Це і буде те щеплення від популізму і авторитаризму, на яке ми заслужили.