статьи

Останній командир УПА

14 октября 2008
4512
Поделиться:

Правда про діяльність повстанської армії очима її керівника

Свято Покрова Пресвятої Богородиці в народній свідомості асоціюється з самобутністю української нації. Подвиги запорозьких козаків, битви доби визвольних змагань, боротьба за незалежність під час Другої світової війни.
 
Сторінки вітчизняної історії неможливо уявити собі без подій 14 жовтня. Цей день став датою створення Української Повстанської Армії. Сьогодні ми друкуємо уривки інтерв’ю Головного командира УПА, героя України Василя Кука.
 
– Різні джерела про перебіг подій під час проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року містять суперечливі дані стосовно присутності німецьких офіцерів на зборах. Не могли би ви прояснити ситуацію?
 
– Про намір ОУН проголосити 30 червня 1941 року Акт відновлення Української Держави ніхто німців не повідомляв. Німці Кох та Айкерн з’явились на Зборах тому, що довідалися про них під час візиту до Андрія Шептицького. Їх поява на Зборах була повною несподіванкою. Там вони заявили, що право на існування незалежної України повністю залежить тільки від їхнього вождя Адольфа Гітлера, і після цього вони залишили залу. Збори продовжували роботу, і Ярослава Стецька було обрано Головою Державного Правління. Не слід забувати, що до цього СРСР вже два роки був союзником Німеччини.
 
– Що відбувалося між 22 червня 1941 і 14 жовтня 1942 року?
 
– 22 червня 1941 року почали творитися відділи Українського війська. Після ворожого ставлення німцями до Акту відновлення Української держави наші військові відділи оформилися в українську міліцію. Були створені бойові відділи ОУН кущової самооборони, які згодом об’єдналися в Українську народну самооборону. Це була та сама УПА, тільки під іншою назвою. У 1943 році всі військові відділи були реорганізовані в УПА і підпорядковувалися Головному військовому штабові УПА. 14 жовтня 1942 року прийнято як дату створення УПА.
 
– Чи були зв’язки з РОА? Чи брали участь росіяни у боротьбі УПА?
 
– Зв’язків з РОА генерала Власова і бути не могло, тому що вони разом з німцями хотіли відновити Російську імперію. До росіян, як і до інших національностей, не було ворожого відношення, якщо вони не були проти Української державності. Окремі росіяни брали участь у боротьбі УПА.
 
– УПА діяла не лише на Волині та Галичині. Чи широким був український визвольний рух на Лівобережжі?
 
– Учасниками українського визвольного руху були українці зі всіх земель. Керівником Осередньо-східних земель і Проводу ОУН був Дмитро Мирон, а після його загибелі – киянин Пантелеймон Сак-Могила. Керівником Південно-східних українських земель був я, Василь Кук. Повстанську боротьбу на півдні не можна було організувати через відкритий степ. Тому учасники визвольного руху з цих територій брали участь у боротьбі на Волині. Там створили УПА-Південь, відділи якої у квітні звели найбільший бій УПА з московськими окупантами біля сіл Крем’янеччини. Участь східних українців була настільки велика, що літом 1943 року скликали спеціальну конференцію народів, поневолених Москвою. Об’єднуюче гасло наради: «Свобода народам, свобода людині!»
 
– Німці створювали батальйони допоміжної поліції (шуцманшафт). Вони комплектувалися з різних народів.
 
– Шуцманшафти створювались німецькою адміністрацією на окупованій території. Складалися вони з осіб різних національностей. Головне їхнє завдання – охорона німецьких воєнних і адміністративних установ. Там, де шуцманшафт складався з українців, проводились військові вишколи. Після розформування у 1941 році легіони «Нахтігаль» і «Роланд» у 1942 році реорганізували у 201-й батальйон шуцманшафту. ОУН у створенні таких підрозділів участі не брала. Після 30 червня 1941 року ми були в стані війни з німцями, нас ловило гестапо і часом без суду розстрілювало – яка могла бути співпраця? Але ми використовували кожну можливість навчити людей поводитися зі зброєю. У 1943 році окремі особи з шуцманшафту переходили до УПА. Та взагалі, шуцманшафт не мав ніякого відношення до УПА.
 
– Яка була чисельність УПА?
 
– В час найбільшого розквіту УПА у 1943-1945 рр. у бойових відділах УПА було приблизно 200 тисяч людей, а у допоміжних відділах (господарчих, санітарних, розвідці) було заангажовано ще 300 тисяч людей. У тому часі існували незалежні республіки УПА: наприклад, на Поліссі – Колківська республіка. Загалом, в УПА нараховувалося близько півмільйона людей. Статистики не велося з конспіративних причин.
 
З 1954 році правильно говорити не про УПА, а про збройне підпілля. Курс на перехід від збройної боротьби до збройного підпілля взяли ще при Шухевичі, коли настала міжнародна стабілізація. Всіх людей, яких було можна, ми намагалися легалізувати. Вже після 24 серпня 1991 року я знайомився з архівними документами, які свідчили про збройну боротьбу підпілля навіть у 1961 році.
 
– Чи були в УПА люди, які сповідували «Рідну віру» або «Віру предків»?
 
– У нас не було прихильників сектантства. В УПА переважно були православні і греко-католики, і вони мали капеланів у відділах.
 
– Розкажіть про похідні групи УПА та національну символіку.
 
– УПА вживало синьо-жовтий прапор і державний герб – тризуб. Було три похідні групи: Північна, яку очолював Микола Климишин, Середня – очолював Микола Лемик, і Південна – очолював Зенон Матла і його заступник Річка. Нацисти ставилися вороже до державної незалежності і її символіки. До похідних груп теж вороже – тих учасників, причетність яких до груп німцям вдалося встановити, гестапо заарештувало.
 
– Прокоментуйте свідчення про мирні перемовини між командування ОУН-УПА та радянським керівництвом?
 
– Таких переговорів не відбувалося, але були звернення до червоноармійців – спільно воювати проти німецьких окупантів, а після закінчення війни – проти московсько-совєтських загарбників. Спільної боротьби УПА з Червоною Армією проти німців бути не могло, бо Червона Армія воювала за відновлення СРСР, а УПА – за створення незалежної Української держави. До червоноармійців ми завжди звертались як до братів і закликали до спільної боротьби проти німців і проти совєтської влади. Через те, що Радянський Союз був проти незалежної української держави, для боротьби проти УПА були створені провокативні відділи і каральні загони. Вони під виглядом УПА вчиняли різні злочини.
 
– Чого бракує українцям, щоб бути шанованим, сильним, щасливим народом?
 
– Наш народ три сотні років не мав своєї державності. Його національна еліта знищувалася окупантами. Це тяжкий спадок минулого, який виправиться тоді, коли в політику увійде покоління, народжене у часи Незалежності. А бракує нам поширеного розуміння в народі, що політикам, які вирішують особисті справи коштом державних інтересів, не можна давати до рук владу. Зауважте, я говорю не про політиків, а про народ. В УПА за командиром, який ставив би власну кишеню вище України, народ не пішов би в бій. І зараз так само має бути. Тільки тепер вибори, а не війна.
chist.jpg
Владимир ЧИСТИЛИН. Главное™
загрузка...

комментарии
загрузка...

15 октября 2018
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00047683715820312 [2] => 0.42458391189575 )