мнение

Вчителю

2 октября 2014
4378
Поделиться:

Я сам вчитель, син вчителів, але тут спробую обійтися без традиційного святкового пафосу.

Відверто: не кожного вчителя зі шкільних років ми згадуємо як носія розумного, доброго, вічного. Згадуємо тих, хто щиро ніс свою місію: міг пояснити де добро, де зло, і бути на стороні добра.

Сьогодні шанс на зміни отримала країна, ми разом і кожен окремо. Цей шанс оплачений кров'ю десятків тисяч українців.

Чи маємо право його зігнорувати? Чи маємо право бути маленькими людьми, коли покоління наших учнів взяло на себе місію захисту Батьківщини і розуміє, що саме від його особистої позиції і дій залежить доля країни?

Бути сильними... Стати сильним сьогодні і зробити по совісті.

Хтось пройде непомітно по життю. Вчитель на це не має права.
Згадую Василя Симоненка:

Можна жить, а можна існувати,
Можна думать - можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, хто робить те, чого "не можна".

Хай кожен з Вас живе століття!

З Днем Учителя!
 

1052922_359462507515809_870229073_o.jpg
Іван ВАРЧЕНКО

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Хотите первыми узнавать о главных событиях в Украине - подписывайтесь на наш Telegram-канал



Подтверждено:  
54 133 
+612
Болеет:  
26 232 
+212
Выздоровело:  
26 503 
+385
Умерло:  
1 398 
+15

13 июля 2020
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00041103363037109 [2] => 0.084176063537598 )