Статьи
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
20 февраля 2019
24
Жизнь за Украину: военкомат отказал. Пошел воевать добровольцем без денег

Гранатометчик 54-й бригады Роман Радивилов погиб во время массированного артиллерийского обстрела высоты Варяг на Светлодарской дуге в декабре 2016 года. «Гюрза» входил в состав первой штурмовой роты «Волки Подолянина», на фронт ушел с первого дня войны.

Занимался боксом и делал иконы

Роман Радивилов родился в Дергачах Харьковской области. Его мама вспоминает: мальчик рос послушным и воспитанным, увлекался боксом и вырезал из дерева иконы.

– У них в школе был кружок, их учили работать с деревом. Мы покупали ему инструмент – резаки, паяльники, – чтобы он мог работать. Иконы он потом дарил друзьям, заготовки до сих пор дома хранятся, – рассказывает Людмила Петровна.

С самого детства Роман был неравнодушен к военной теме. Еще когда ходил в детский сад, любил петь песню «Гуляет красотка – подводная лодка». Чуть позже начал представлять себя командиром: надевал шапку – сразу руку к условному козырьку вскидывал и говорил: «Я Роман Радивилов, командир…». После школы Роман выучился на водителя, в армию не взяли – не прошел медкомиссию.

20 февраля 2019
182
"До" та "після": Національна гвардія України показала ступень прогресу за останні 5 років

«Почувши гуркіт, я цієї ж секунди прокинувся й миттєво ліг на підлогу біля ліжка», — саме так почалося знайомство із Національною академією Національної гвардії України Ігора Шафігуліна, хлопця, який у свої тодішні 21 побував в АТО й два рази в полоні.

«Ми з товаришами, яких разом зі мною звільнили з полону й повезли до Харкова в Академію, лежали відпочивали, і в цей час тут проводилися якісь заходи, де використовували гармати. Їх гуркіт змусив мене й інших військових припасти до підлоги», — сміючись доповнює розповідь Ігор, який уже тоді вирішив обов'язково повернутися до Харкова на навчання в Академію.

Досвід, навички та ціль привели Ігора Шафігуліна, тепер уже старшого сержанта, до гуманітарного факультету Академії НГУ, а навчається гвардієць уже третій рік. «В Академії я не лише знайшов справжнього себе, відчувши, що знаходжуся на своєму місці, я ще й одружився тут», — гордо ділиться Ігор, додаючи, що його дружина, Валентина Шафігуліна, викладач Академії кафедри філології, перекладу та мовної комунікації.

17 февраля 2019
1086
Кубань наша

16 лютого 1918 року сталася визначна подія українського народу — було проголошено самостійну Кубанську Народну Республіку, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України. До складу новоствореної української республіки входили Кубанська область, Ставропілля, Терек, Дагестан і Чорноморщина (Чорноморська губернія).

В той час, навіть найзапекліші прихильники "единой й неделимой России" голосували за федерацію незалежної Кубані з Україною. Делегація Кубанської ради отримала від офіційного Києва зброю, а серед козаків ходили радісні чутки про висадку на морському березі гайдамаків.

30 квітня — 3 травня 1917 р. у Катеринодарі відбулися збори козацтва, на яких утворився козацький уряд — Кубанська Військова Рада. 1917 рік на Кубані — це час пробудження української свідомості у кубанських козаків. Вони, як більшість українців не сприйняли більшовицьку ідеологію, яку їм згодом насильно нав’яжуть шляхом терору.

15 февраля 2019
887
История накажет строго

Господа!

Если к правде святой

Мир дорогу

найти не сумеет —

Честь безумцу,

который навеет

Человечеству сон золотой!

Эти знаменитые строки Беранже сегодня, как и много лет назад, отображают надежду немалого числа людей на то, что с помощью «золотого сна» мифов можно найти дорогу в светлое будущее.

Энциклопедия гласит: «Миф — это повествование, передающее представления людей о мире, месте человека в нем, о происхождении всего сущего, о богах и героях».

Кстати, о языческих богах. Даже мифы об этих полностью придуманных людьми персонажах имеют «двойное дно». Все мы в школе изучали древнегреческие мифы. И помнится, нам с одноклассниками самым красивым и романтичным казался рассказ о том, как ранним утром в свете зарождающейся зари на берег из пены морской легкой походкой вышла родившаяся в волнах богиня любви Афродита. Ах, вздыхали наши девочки, какая прекрасная светлая легенда!

14 февраля 2019
725
Ти за Колю, я за Галю! Ну і?!!! В чому проблема?!

Днями моя добра знайома Ірма Вітовська-Ванца виставила дуже зрозумілий мені пост. Справа в тому, що Ірма підтримала одного з кандидатів у Президенти. У коментарях до її дописів у ФБ посипалось, цитуючи саму Ірму: "С*к*, зрадниця, агентка, брехлива, соска, дура, продаласьзагрошіканфєтизванієкрісломіністра, бл*дь... і ще багато "приємних" слів".

Ірма у своєму пості обурилась. І я солідарний з нею. Якого біса?!! Якого, панове?!!!

Ти за Колю, я за Галю! Ну і?!!! В чому проблема?! Невже ми не можемо висловлювати свої політичні вподобання без приниження опонентів?!! Ну ми ж можемо просто говорити: "Я за Васю"! Але нііііііііііі… ми маємо обов’язково сказати: "Я за Васю, а ті хто за Толіка – це дебіли"!!!

Я неодноразово писав у своїх постах про те, що культура спілкування наших громадян у соцмережах лежить нижче плінтуса. Я неодноразово бачив це у коментарях під своїми постами. І я зараз не про ботоферми.

14 февраля 2019
1540
Офицер ВСУ: на этой войне зарабатывают с двух сторон

Донеччанин, бойовий шлях якого розпочався за 700 метрів від рідного міста, – про "Дніпро-1", засідку на Донецькій об’їзній дорозі, про дагестанських спецпризначенців та брак людей у бойових підрозділах.

"ВІД ПОЗИЦІЇ ДО МОГО ДОМУ МОЖНА БУЛО Б ДІЙТИ ПІШКИ"

Я народився та виріс у Донецьку. До війни був бізнесменом.

Біля мого будинку є супермаркет. На початку травня я побачив там перших нохчі (чеченців, - Ред). Не я приїхав у Грозний, а вони приїхали у моє місто, щоб грабувати та вбивати. Байдуже було, якої національності ворог – він прийшов на мою землю. А ще місцеве бидло отримало зброю. Власті у місті не було, почалися віджими всього, що тільки можна, вбивства… Я з дитинства багато читав про жовтневу "революцію" - і тоді побачив її аналог. Мене просто бісило, що я нічого не можу зробити – з огляду на те, що до червня я на милицях ходив. Був перелом ноги.

Мене не переслідували, але оскільки я займався бізнесом – не сумнівався, що до мене прийдуть. Не одразу, але прийдуть. У мене була офіційна зброя, я захищався б та захищав би своє. І тоді мене просто вбили б. Один у полі не воїн. Тому тільки-но я почав ходити без милиць - вирішив йти на фронт… І 4,5 роки потому можу сказати, що я жодного разу не пожалкував про це рішення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
новости партнеров
Загрузка...
delta = Array ( )