Війна дає Україні різних героїв: тих, хто вже не повернеться і тих, хто вижив. Останнім – зобов'язані дозволити жити й сприймати себе вагомими. Повірити, що втративши частину себе вони зможуть отримати інше. Це інше формує у світі з 2014-го Invictus Games (Ігри Нескорених*). А з 2017-го до Ігор долучили українських нескорених, цим кроком організатори виявили визнання війни в Україні та її ветеранів. П'яті Ігри Нескорених відбудуться 9-16 травня 2020 року у Гаазі, Нідерландах. Збірна України візьме участь в змаганнях у розширеному складі — цього року Фундація Ігор Нескорених прийняла рішення про збільшення квоти української команди з 15 до 20 осіб. До цієї двадцятки увійшли чотири ветерани української гвардії, які до 17 жовтня мали всі різні мотиви та передумови до Нацвідбору. У цьому тексті ми говоримо про незламність ветерана після травм та хвороб, спричинених воєнними діями, і що він отримує натомість: ким стає, які грані себе відкриває, сказавши одного разу: «З мене досить, я повертаюся»!

Уже скоро нам можуть повідомити про домовленості у так званому “нормандському форматі“. Якщо дійсно хочемо бути захищеними напередодні цих переговорів, маємо подбати про законодавчу базу, яка не дасть можливості злочинцям уникнути відповідальності.

Один із таких запобіжників — Закон про воєнних злочинців №0892. Верховна Рада попереднього скликання проголосувала за нього в першому читанні. Тепер справа за нинішніми народними депутатами. Жертви воєнних злочинів та їхні рідні чекають на цей закон уже 6-ий рік війни.

Кремль досі утримує понад 100 людей — в окупованому Криму та у російських тюрмах. І лише за офіційними даними СБУ на окупованій частині Донбасу утримують ще 227 людей. Їх катують, б‘ють та тримають у нелюдських умовах. Доступ до них не завжди можуть отримати навіть представники Міжнародного комітету Червоного Хреста.

Люди, яким вдалося вийти з підвалів Донбасу, розповідають абсолютно жахливі факти: їх забивали в дерев‘яні ящики, ґвалтували, тримали зв’язаними, підпалювали, імітували їхні страти, щодо них застосовували електричний струм. Серед тих, хто потрапив у полон на Донбасі, кожен другий цивільний і майже 90% військових стали жертвами катувань.

Осенний призыв 2019 года в войска в Украине начался 1 октября, однако в некоторых регионах военкоматы уже успели, что называется, зашквариться.

В частности, в Херсоне работники местного военкомата совместно с работниками Национальной полиции прямо на улице среди белого дня схватили молодого мужчину и на глазах у его родственников насильно затолкали его в микроавтобус.

Дальнейшая судьба парня неизвестна, однако на основе опыта предыдущих подобных случаев можно догадаться, что он уже находится на пути к одной из воинских частей для прохождения военной службы.

В Тернополе местный военкомат вообще провел "сеанс одновременной игры": за одну ночь, с 13 на 14 октября, там "отловили" сорок ребят, что, прогнозируемо, вылилось в скандал – утром "освобождать пленников" съехались родственники и друзья.

Как говорят родные, ребят задерживали неизвестные, которые заламывали им руки, прикладывали силу и насильно везли в военкомат. При этом никто не представлялся, а повестки они не получали. В свою очередь, работники военкомата и представители полиции сказали родителям, что ребят не задержали, а "пригласили" в военкомат.

Чи знаєш Ти, за яким з життєвих поворотів, зустрінеться Твоє кохання? Можливо у трамваї, посеред вулиці, у черзі у супермаркеті? А можливо це буде морозний зимовий день на полігоні? Коли вона буде йти у бронежилеті, у теплій оливковій формі, у шапці яка натягнута на очі й не розібрати погляду. Ти не побачиш обличчя, але відчуєш, що поруч пройшла твоя людина.

Історія його кохання розпочалась саме так. Олена пройшла повз нього, навіть не помітивши. Але вже ввечері він запросив дівчину на побачення.

Олена ж до тієї самої хвилини, поки Євген не запросив її, навіть не помічала хлопця з іншої роти. Усі для неї біли однаковими, жоден нічим не виділявся. Але перше побачення було таким, що дівчина запам’ятала його на все життя. Євген на нього запізнився на цілу годину.

Євген: «У мене розряджався телефон і я написав Олені, що вже виїхав на зустріч. Але сів не на той тролейбус, заїхав у район якого навіть не знаю. Просто якась крайня вулиця Львова, супермаркет, біля якого припарковано одне єдине таксі. Телефон вже вимкнувся і мені довелось швидко їхати на таксі до Олени».

В СМИ курсирует информация о возможной скорой смене главы Харьковской облгосадминистрации Юлии Светличной. На ее место прочат "человека Авакова", адвоката и депутата-мажоритарщика от "Слуги Народа" Алексея Кучера.

Цензор.НЕТ обратился к нардепу за комментарием относительно его адвокатского прошлого и слухов о назначении на пост главы ОГА.

- Некоторые СМИ называют Вас кандидатом на место главы Харьковской облгосадминистрации. Вы видели эту информацию?

- Информацию видел, но не буду комментировать. Это всего лишь шумиха в СМИ и слухи, поэтому давайте оставим эту тему. Не вижу смысла это комментировать.

- А относительно протекции главы МВД? Насколько мне известно, вы защищали не его сына, а другого фигуранта этого дела - Владимира Литвина.

- Я действительно был адвокатом в так называемом "Деле рюкзаков",хотя защищал не Александра Авакова, а другого фигуранта , а именно Владимира Литвина. Это как в деле "о кооперативной схеме". Все СМИ пишут,что я защищал именно Михаило Добкина,хотя на самом деле моим клиентом был другой фигурант.. Если бы кто-то из моих бывших клиентов работал сейчас в Кабинете Министров, то в СМИ бы точно так же писали, что меня протежирует именно он.

В інтерв’ю «Голосу України» Наєв розповів про результати проекту «Допомога Схід» та пріоритетні завдання українського війська на Донбасі.

— Розкажіть, чому виникла необхідність проекту «Допомога Схід»?

— Річ у тім, що операція Об’єднаних сил, яка прийшла на зміну Антитерористичній операції, має значно ширший спектр завдань. Це не лише стримування агресії Російської Федерації, а ще й забезпечення умов відновлення інфраструктури населених пунктів, сприяння культурному відродженню регіону та реалізація ефективних стратегічних комунікацій в районі проведення операції.

Не треба забувати, що проти України ведеться гібридна війна, де є видимий збройний фронт і менш помітний, але не менш важливий. Цей другий фронт має інформаційну, економічну, політичну, культурологічну та інші складові. І якщо ми хочемо досягти миру, кожній з них повинні забезпечувати ефективну протидію. Тому, зміцнюючи позиції Об’єднаних сил, створюючи зони безпеки в районі проведення операції, ми не забували й про решту завдань. Так, серед іншого, народився проект «Допомога Схід» — багатопрофільна та різнопланова програма цілеспрямованих дій щодо допомоги мирним мешканцям Донецької та Луганської областей. Проект об’єднав військові підрозділи, військово-цивільні адміністрації, гуманітарні, транспортні та благодійні організації.