Депутаты 9-го созыва Верховной Рады Украины официально начали свою работу. В четверг, 29 августа, новоизбранные парламентарии принесли присягу. Самая главная сенсация, которая была запрограммирована результатами выборов - впервые в новейшей истории Украины в парламенте сформировалось монобольшинство, состоящее из представителей одной партии. Рада обновилась кардинально. Огромное количество народных депутатов, которые играли заметную роль в украинской политике и бизнесе, не были переизбраны на новый срок. В то же время практически все новые депутаты не имеют никакого политического опыта. Но именно им предстоит определять настоящее и будущее страны. Справятся ли они с этой задачей, и что будут делать политики, не прошедшие в парламент? Об этом говорим с Игорем Котвицким - влиятельным членом фракции «Народный Фронт». Традиционно непубличный, он сделал для издания «КОММЕНТАРИИ» исключение и согласился на интервью.

– Игорь Александрович, все-таки странно не видеть Вас в новом созыве парламента. В отличие от многих коллег, Вы даже не баллотировались. Почему было принято такое неожиданное решение? Ведь из политики у нас в стране добровольно уходить не принято.

Відповідно до Стратегії розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року, одним з підходів у діяльності Міністерства визначено підзвітність і демократичний цивільний контроль.

Інститут підзвітності не є панацеєю у діалозі «влада – громада». Це реальний демократичний механізм та індикатор відкритості державних організацій, який повністю корелюється з принципами роботи МВС. Тому сьогодні вирішили коротко розповісти про те, що нам вдалося за 5 років.

До 2013 року у сприйнятті громадян МВС було міліцейським органом з яскраво вираженою каральною функцією. Міліція та інші органи системи МВС не в повній мірі виконували свої завдання та функції, були розрізнені й неспроможні реагувати на виклики, а головне - не відповідали запитам суспільства.

Інститут Фрейзера (Канада) у своєму щорічному звіті констатував, що Україна показала реальний прогрес у компоненті «надійність поліції» (входить до показника «система права і захист власності»). Індекс України за цим компонентом склав 4,21 бали проти 2,75 у 2014 році.

Шановні народні депутати! Дорогі українці!

Я вітаю Верховну Раду України 9-го скликання зі вступом у повноваження та початком роботи. Так незвично бачити цю залу заповненою.

Хочеться, щоб так було завжди, а не лише коли фуршет з нагоди урочистого засідання. Працюйте!

Дорогі українці! Нещодавно минуло 100 днів моєї президентської каденції. Було багато різних оцінок, але повірте: найкритичнішу оцінку я даю собі сам. Цей період можна назвати тихою прогулянкою в сутінках, з вимкненими фарами та на першій швидкості.

Я впевнений, що зараз країна нарешті зможе ввімкнути п’яту швидкість і впевнено рухатися шляхом змін. Я дуже радий, що у нас з’явився парламент, який справді готовий працювати. Не займатися популізмом, не завалювати важливі рішення тисячами безглуздих поправок, а втілювати реальні реформи, яких втомилися чекати і громадяни України, і весь цивілізований світ.

Я щасливий, що найближчим часом з’явиться дієздатний та ефективний уряд. Який представить програму дій до затвердження річних інвестиційних програм міжнародних інвесторів, а отже – Україна буде у фокусі їхньої уваги.

Пять лет назад в конце августа украинские войска понесли самые большие потери за все время боевых действий на Донбассе и ход войны был изменен. Эти события известны как Иловайская трагедия или Иловайский котел.

Украинские силы оказались в окружении по ряду причин, главной из которых было вторжение регулярных российских войск, что привело к преимуществу агрессора более чем в 10 раз как по численности личного состава, так и по количеству военной техники. Расследование произошедшего все еще идет, оно частично засекречено, хотя в апреле 2019 года член команды президента Владимира Зеленского Иван Апаршин обещал обнародовать «правду касательно Иловайска, касательно Дебальцево, о начале войны в 2014 году, о захвате Крыма» «в ближайшее время».

НВ приводит восемь фактов о трагедии, в результате которой украинские силы вынуждены были отказаться от наступления на Донбассе.

1. Потери украинских сил

На данный момент, согласно официальному сообщению Генпрокуратуры, потери украинских сил под Иловайском:

Это уже стало традицией для московских активистов и журналистов: фотографировать на каждой акции протеста крепкого усатого мужчину в форме ОМОНа с полковничьими погонами. Впервые он появился в объективах фотокамер российской прессы в июне 2017 года — командовал разгоном антикоррупционных митингов, инициированных Алексеем Навальным. И тут же был опознан украинцами как Сергей Кусюк, один из руководителей киевского «Беркута», жестоко разгонявший Майдан.

Холодным и таким горячим летом 2019-го Кусюк постоянно попадается на глаза на крупных акциях протеста. Вот он руководит запихиванием людей в автозак 3 августа, вот он с другими офицерами наблюдает за шествием протестующих 10 августа, вот он, обвешанный рациями и планшетами, обходит оппозиционные пикеты 17 августа.

Сбежавший из Украины от революции, народного гнева и неизбежного суда, Кусюк вызывает вполне понятные эмоции и у украинцев, и у тех российских протестующих, которые могут его идентифицировать по внешности. Не исключено, если политический кризис и полицейское насилие в Москве будут усугубляться, народ начнет встречать российско-украинского полковника криками «Кусюка — на Украину!» или чего еще похлеще.

Передові позиції...Донецька область. Лише декілька сотень метрів розділяють наших захисників з ворогом. За допомогою перископу – оптичного приладу, який дозволяє стежити за об'єктом, артилерійські розвідники ведуть спостереження за противником та пересування його техніки.

Троє хлопців, про яких піде сьогодні мова, різні за віком та уподобаннями, у кожного є родина, але окоп для них став місцем дружби, а спостережний пункт об’єднав у боротьбі проти окупантів. Про війну, як і багато їх ровесників вони чули лише розповідей чи екранів телевізорів, а сьогодні вони, як і багато тисяч українських захисників не пускають її далі. Так і хочеться сказати, вони кращі, вони обрані, замість розваг та спокійного життя вони обрали відповідальний шлях та оберігають українські міста і села на передовій, але сам факт перебування в розвідці вже означає, що вони одні з найкращих представників військової професії.

Два Івани та Дмитро цілодобово ведуть спостереження за обстановкою, за пересуванням противника, засікають місця звідки ведуться обстріли. У їх роботі головне - не втратити хвилини, аби доповісти. Від цього залежить збереження життя людей, разом з тим, українські військові зможуть вчасно дати відсіч в бік противника.