Харківського "слугу народу" Олександра Бакумова колеги називають одним із найсистемніших. І приймальню на своєму окрузі він відкрив першим, і велику кількість правок-законопроектів подає, і голосує, як правило, в унісон із "монобільшістю", за вісім місяців у скандалах помічений не був, начебто претендував на крісло міністра освіти і науки і навіть розглядався кілька разів як конкурент Олексія Кучера. KHARKIV Today розпитав депутата про плани на місцеву кампанію і про те, чи збирається "команда Зе" покінчити з харківським міським головою і чи можливе це взагалі. За шість місяців до виборів немає бодай натяку на те, хто може "помножити на нуль" пана Кернеса.

Спіймати нардепа під час карантину складно: то комітети, то позачергове засідання, то паски треба пекти. Олександр Бакумов рівно відповідає на всі питання, жодного разу не сигналізує про те, що не буде говорити, хоча на особистості не переходить, намагається сформулювати відповіді так без прізвищ, щоб ніхто не образився. Адже він давно у харківському політикумі, його прізвище пов`язують з одного боку з головою МВС Арсеном Аваковим, з іншого — з заступником голови облради Володимиром Скоробагачем, якому він доводиться зятем, подекуди — з куратором команди Зеленського у Харкові Вадимом Слюсарєвим. Олександр Бакумов запевняє: це — перебільшення. А от відданість Володимиру Зеленському і його команді — ні.

Питання церковної Служби не настільки просте, як здається суспільству на перший погляд. Якщо виключити політичну складову, то храм—це місце, куди приходять з найтяжчими бідами. Зараз малюється образ якогось зловредного попа, який заганяє в церкву святити паски. Насправді, ті священники, яких я знаю-це взірець Служіння, а різні люди є скрізь і завжди.

Віра допомагає в найважчі моменти, коли сподіватись немає на що!

В найважчі моменти свого життя я прийшла у Введенський монастир, де є ікона «Призри на смирення».

Отець Іван Рибарук, в якого сьогодні день народження, з Криворівні. Він завжди підтримка.

Отець Олег із каплиці Військового Госпіталя сказав на поминальній проповіді за татом настількі важливі слова, що вони підтримують мене і тепер. Він, як справжній духовний наставник, ніби як «за руку» провів мене в найтемніші дні, і коли не стало тата, і потім також.

В моменти душевних переживань я можу підійти до дорогоі мені Кирилівськоі церкви і просто побути поряд.

Украина находится на карантине уже больше месяца, и за это время мы получили гораздо больше информации о развитии вируса, его влиянии и распространении. Если несколько месяцев назад в противодействии коронавирусу страна должна была действовать инстинктивно, то сейчас мы имеем дополнительные данные, которые пригодятся нам для выработки рациональных решений

Худшая цифра, которая случается в распространении заболеваний — удвоение числа больных. В удвоении цифр есть психологическое заблуждение: кажется, что ничего страшного не происходит, однако нагрузка возрастает быстрее, чем выглядит на первый взгляд. Удвоение означает, что в случае промедления с действиями и решением, через некоторое время понадобится как минимум в два раза больше ресурсов, чем сегодня, для преодоления негативных явлений. Именно шкала удвоения используется для измерения таких явлений как землетрясения или уровень звука.

Часто удвоение недооценивают, и такую ошибку допустили страны, которые имеют наибольшее число больных на коронавирусом сейчас. В Италии удвоение происходило раз в 5−7 дней, в США, Великобритании, Испании, Франции — схожие тенденции. Сейчас в Украине удвоение тоже происходит по схожему сценарию. Дополнительно мы постоянно видим, что количество заболевших увеличивается, и это усиливает наше негативное восприятие. Но паниковать не стоит. Наше ощущение, что количество может возрастать до бесконечности — обманчиво. У нас гораздо меньше подтвержденных случаев коронавируса, чем в мировых эпицентрах, и поэтому высока вероятность, что количество больных скоро начнет уменьшаться.

О стратегии выживания во время эпидемии рассказывает в интервью журналу НВ Виктор Ляшко, главный санитарный врач, а с недавних пор — один из самых влиятельных людей в стране.

Виктор Ляшко — счастливый человек. Он один из немногих украинцев, у кого еще есть работа. Много работы. И он бы не против, чтобы ее стало меньше. Но все будет с точностью до наоборот.

Украина лишь в начале пути своего сражения с COVID-19. Первая атака отражена. К 14 апреля — 3.372 инфицированных при 98 погибших — малая жертва на шкале мировой войны с «короной». Но на следующей неделе, после пасхальных праздников, Ляшко ожидает вторую волну. К концу месяца она утроит нынешний показатель, и это самый позитивный сценарий. Осенью — третья волна или четвертая. И еще неоднократно выйдет вирус погулять.

Самая большая загадка — откуда он придет на сей раз, куда пойдет дальше и во что мутирует штамм. До сегодня считалось, что глобальным источником эпидемий сезонного гриппа является Азия в целом и Китай в частности. Но теперь в географии всех вирусов, в том числе и COVID-19, происходят изменения апокалипсического размаха.

Спалах захворювання у світі розпочався у грудні 2019 у місті Ухань, Хубей (Китай) та визнаний ВООЗ пандемією 11 березня 2020 року. В Україні карантинні обмеження розпочалися 12 березня. Тепер звичне життя потребує трансформацій та пристосування. Пізніше про це писатимуть наукові роботи, робитимуть документальні хроніки з тими, хто вижив. Сто років тому світ вже переживав біологічні та соціальні мутації викликані пандемією Іспанки. Серед жителів України різного віку, є ті, хто підтримує карантинні заходи і виконує всі рекомендації щодо особистої безпеки та самоізоляції. А є ті, хто має іншу думку і висловлює свій протест, категорично не сприймаючи жодних обмежень. Досвід показує, що сьогодні важливо виявляти вразливі верстви населення та протидіяти поширенню вірусу та зупинити соціальну активність. Останній фактор вимагає аналізу, зрізу біопсихічних характеристик людей, щоб владі та активістам стати почутими кожним. Ми вирішили проаналізувати різні покоління військових та розповісти, що кожен з них думає про заборони, свободу, відповідальність та нехтування правилами у контексті карантину. У тексті гвардійці розказують, як різні, але залежні один від одного люди в складні часи можуть врятувати світ, якщо знатимуть і дбатимуть один про одного більше. Лейтенант Тетяна Проказюк живе та працює у Золочеві, Львівської області. Дівчині 21 рік. Говорить, що карантин у Золочеві менш помітний ніж у великих містах через малу активність громад, тим не менше порушення, непоінформованість та скептицизм населення роблять своє.

Гвардійські кінологи разом зі своїми службовими собаками день-у-день виконують завдання з охорони громадського порядку, конвоювання заарештованих та засуджених та під час виконання завдань в районі проведення ООС.

Ми підготували для вас історії гвардійців з кінологічного підрозділу 5 Слобожанської бригади.

Історія Олександра Братковського та Альзи

Молодший сержант Братковський почав свою служби у 2 Галицькій бригаді як солдат-строковик. Потім підписав контракт у Навчальному центрі Національної гвардії і мріяв стати кінологом. У цей момент у його житті з’явилася німецька вівчарка Альза. Він виховував її з 1 місяця.

«Я дуже гарно склав іспити і увійшов у трійку кращих. Мене запросили стати інструктором з кінології. Протягом 6 місяців я навчав кандидатів кінологічній справі»

Зараз Олександр та Альза проходять військову службу у 5 Слобожанській бригаді. Альза – спеціаліст зі слідової роботи і може розшукати людину по запаху на відстані до 3 кілометрів.