Мене звати Гарік Подерня і я з Харкова. Моє життя змінилось в той момент, коли я зачитав слова Присяги. Можливо, воно почало змінюватись ще тоді, коли я ступив за ворота військової частини. Чи тоді, коли я зустрів людей, які залишать, я в цьому не суніваюсь, слід у моєму житті назавжди.
До служби у Нацгвардії я навчався у Харківській Академії Культури на факультеті «Соціальна та культурна журналістика». Жив своїм життям. Не знаю, чи воно було повним. А потім я приїхав до Львова, сюди мене обрала - і я цим пишаюсь - Нацгвардія України. Вже тут я, разом з іншими хлопцями, проходив підготовку. На одній з площ Львова ми присягнули на вірність українському народові.
Раніше я не задумувався, як люди служать в армії, яке в них життя, в самих військових частинах. Зараз вже пройшло майже 2 місяці, і мені здається, що я завжди жив тут, а те що було в минулому - це все мені наснилось, і цього ніби не було.
Під час підготовки я вирішив, що дуже хочу потрапити у патрульний підрозділ. Я відчув в собі сили, які допоможуть мені охороняти громадський порядок. Так потрапив до Ужгорода, де дислокується 3 батальйон 2 Галицької бригади Нацгвардії України. Було радісно, що з нами їхав наш командир взводу, лейтенант Олександр Палисюк, який був з нами на підготовці молодого поповнення, до якого ми вже звикли і стали його добре розуміти. Він нас дуже підтримував по дорозі до нового місця служби.