Осенний призыв 2019 года в войска в Украине начался 1 октября, однако в некоторых регионах военкоматы уже успели, что называется, зашквариться.

В частности, в Херсоне работники местного военкомата совместно с работниками Национальной полиции прямо на улице среди белого дня схватили молодого мужчину и на глазах у его родственников насильно затолкали его в микроавтобус.

Дальнейшая судьба парня неизвестна, однако на основе опыта предыдущих подобных случаев можно догадаться, что он уже находится на пути к одной из воинских частей для прохождения военной службы.

В Тернополе местный военкомат вообще провел "сеанс одновременной игры": за одну ночь, с 13 на 14 октября, там "отловили" сорок ребят, что, прогнозируемо, вылилось в скандал – утром "освобождать пленников" съехались родственники и друзья.

Как говорят родные, ребят задерживали неизвестные, которые заламывали им руки, прикладывали силу и насильно везли в военкомат. При этом никто не представлялся, а повестки они не получали. В свою очередь, работники военкомата и представители полиции сказали родителям, что ребят не задержали, а "пригласили" в военкомат.

Чи знаєш Ти, за яким з життєвих поворотів, зустрінеться Твоє кохання? Можливо у трамваї, посеред вулиці, у черзі у супермаркеті? А можливо це буде морозний зимовий день на полігоні? Коли вона буде йти у бронежилеті, у теплій оливковій формі, у шапці яка натягнута на очі й не розібрати погляду. Ти не побачиш обличчя, але відчуєш, що поруч пройшла твоя людина.

Історія його кохання розпочалась саме так. Олена пройшла повз нього, навіть не помітивши. Але вже ввечері він запросив дівчину на побачення.

Олена ж до тієї самої хвилини, поки Євген не запросив її, навіть не помічала хлопця з іншої роти. Усі для неї біли однаковими, жоден нічим не виділявся. Але перше побачення було таким, що дівчина запам’ятала його на все життя. Євген на нього запізнився на цілу годину.

Євген: «У мене розряджався телефон і я написав Олені, що вже виїхав на зустріч. Але сів не на той тролейбус, заїхав у район якого навіть не знаю. Просто якась крайня вулиця Львова, супермаркет, біля якого припарковано одне єдине таксі. Телефон вже вимкнувся і мені довелось швидко їхати на таксі до Олени».

В СМИ курсирует информация о возможной скорой смене главы Харьковской облгосадминистрации Юлии Светличной. На ее место прочат "человека Авакова", адвоката и депутата-мажоритарщика от "Слуги Народа" Алексея Кучера.

Цензор.НЕТ обратился к нардепу за комментарием относительно его адвокатского прошлого и слухов о назначении на пост главы ОГА.

- Некоторые СМИ называют Вас кандидатом на место главы Харьковской облгосадминистрации. Вы видели эту информацию?

- Информацию видел, но не буду комментировать. Это всего лишь шумиха в СМИ и слухи, поэтому давайте оставим эту тему. Не вижу смысла это комментировать.

- А относительно протекции главы МВД? Насколько мне известно, вы защищали не его сына, а другого фигуранта этого дела - Владимира Литвина.

- Я действительно был адвокатом в так называемом "Деле рюкзаков",хотя защищал не Александра Авакова, а другого фигуранта , а именно Владимира Литвина. Это как в деле "о кооперативной схеме". Все СМИ пишут,что я защищал именно Михаило Добкина,хотя на самом деле моим клиентом был другой фигурант.. Если бы кто-то из моих бывших клиентов работал сейчас в Кабинете Министров, то в СМИ бы точно так же писали, что меня протежирует именно он.

В інтерв’ю «Голосу України» Наєв розповів про результати проекту «Допомога Схід» та пріоритетні завдання українського війська на Донбасі.

— Розкажіть, чому виникла необхідність проекту «Допомога Схід»?

— Річ у тім, що операція Об’єднаних сил, яка прийшла на зміну Антитерористичній операції, має значно ширший спектр завдань. Це не лише стримування агресії Російської Федерації, а ще й забезпечення умов відновлення інфраструктури населених пунктів, сприяння культурному відродженню регіону та реалізація ефективних стратегічних комунікацій в районі проведення операції.

Не треба забувати, що проти України ведеться гібридна війна, де є видимий збройний фронт і менш помітний, але не менш важливий. Цей другий фронт має інформаційну, економічну, політичну, культурологічну та інші складові. І якщо ми хочемо досягти миру, кожній з них повинні забезпечувати ефективну протидію. Тому, зміцнюючи позиції Об’єднаних сил, створюючи зони безпеки в районі проведення операції, ми не забували й про решту завдань. Так, серед іншого, народився проект «Допомога Схід» — багатопрофільна та різнопланова програма цілеспрямованих дій щодо допомоги мирним мешканцям Донецької та Луганської областей. Проект об’єднав військові підрозділи, військово-цивільні адміністрації, гуманітарні, транспортні та благодійні організації.

Очень часто приходится слышать разговоры на тему необходимости налаживания отношений с нашим северным соседом. Спикеры разные, а тема одна: «соседей не выбирают», «где нашему теленку с волком бодаться», «Россия это же такая громадина». В памяти хорошо отфиксировались выступления нашей «героини» Нади Савченко, которая живенько описывала как «авиация России превратит в руины города Украины». В общем лейтмотив один – «мир любой ценой», забывая очень верную фразу Черчилля: «Нация, которая между войной и позором выбирает позор, в итоге получит и позор и войну».

К чему весь этот разговор – а к тому, что в России тоже есть проблемы. И что это «Колосс на глиняных ногах». «Путинская вертикаль» уже шатается и недавние местные выборы в России это четко показали.

Каковы итоги «Единого дня выборов» в РФ? Вроде, как и прежде, российский избирком зафиксировал победу «Единой России». Но на этот раз для «Ху..ла и Ко» картина выходит плачевная – пелена идеологии «единого» народа сходит с глаз населения. Россияне явно демонстрируют свое недовольство властью. Пока путинскому режиму помогает откровенное нарушение закона, снятие с выборов представителей «несистемной оппозиции», пассивность большей части населения России. Сам единый день голосования в начале сентябре был придуман неспроста. Народ еще в отпусках, на избирательные участки пришло порядка 30 % избирателей. Низкая явка очень нужна российской власти, ведь она позволяет гарантировать «нужные» результаты за счет подконтрольных социальных групп. Также, при такой низкой явке можно легко черпать ресурс для манипуляций с результатами. Но даже при таком раскладе результаты показывают, что лед тронулся.

Ввечері він грає колискову своєї донці, а зранку екіпірується та їде виконувати небезпечні завдання

Однорічна донечка Аня для нього – принцеса. Колись принцесою він називав свою гітару. Коли ж народилась Аня, гітара знайшла своє місце у шафі, а найголовніше місце у житті посіли дружина та донька. Про двох найкоханіших жінок у світі він мріяв все життя. А поки їх не було у житті нашого героя – усе заміняла музика. Щоправда, тепер гітару дістає ввечері, аби заспівати донці перед сном.

Руслан Дейнека – звичайний гвардієць у берцах та оливковій формі. На передпліччі красується шеврон «Національна гвардія України», форму прикрашає погон старшого сержанта. Його робота доволі небезпечна, він займається судовим конвоюванням (доставляє осіб спецконтнгенту до зали суду, здійснює охорону під час судового засідання, - авт) у 2 Галицькій бригаді. Але є у ньому дещо таке, що, здавалось, не може ужитись в тілі дужого військового. Музика – це те, що наповнює його щоденною любов’ю до світу.