Прокурор Харківської області Олександр Фільчаков розказав в інтерв’ю KHARKIV Today про зупинку "чорних" лісорубів, бажання окремих людей попити з ним чаю і дружину, якій довелося піти з прокуратури.

— Олександре Васильовичу, вас називають "людиною прикордонника", "людиною Вадима Слюсарєва", яка допомогла піти на пенсію попереднику Юрію Данильченку. Що тут правда? — Нічого. Я людина системи, якщо вам так зручно вважати. Я нікому не належу, а статті, які з’являються в інтернеті на цю тему, мають замовний характер з метою мене дискредитувати. Що стосується Юрія Броніславовича та всієї попередньої команди, то я нікому не "допомагав" піти. Просто стався природний процес зміни влади у країні та у місцевих прокуратурах локально. Це нормальний процес ротації. Крім того, оголошена новим генеральним прокурором реформа дозволить пройти переатестацію та працювати у новій структурі всім, хто цього гідний. — Володимир Зеленський під час поїздки на Харківщину назвав вас "нормальным серьезным прокурором". Важко відповідати цьому? — З моменту призначення мене на посаду прокурора Харківської області у нашому місті та області дійсно активізувалося розслідування низки резонансних кримінальних проваджень. Як ви бачите по парламенту, у країні оголошено "турборежим" (усміхається. — Авт.). Нова влада та нові політичні еліти отримали абсолютну більшість голосів виборців, а разом із тим і повну відповідальність за прийняті рішення та дії. Призначені силовики є продовженням влади. Розказувати про "неналежну організацію праці попередників" ніхто не збирається, тому всі, засукавши рукави, працюють. Я вважаю таку активізацію нормальним процесом після оновлення: приходять люди зі свіжим поглядом та новими підходами. Сповільнювати темп не плануємо, не хочемо втрачати довіру та повагу президента та генерального прокурора.

ЮНІСЕФ впроваджує в Україні глобальний молодіжний проект U-Report. Це - швидкі опитування через безкоштовні СМС або Твітер, які дозволяють дізнатись думку молоді щодо важливих суспільних питань. МВС долучилося до реалізації проекту та запропонувало провести опитування з метою визначення відчуття рівня безпеки та сприйняття якості послуг у безпековій сфері, що надаються органами системи МВС.

Дані, отримані в результаті опитування, будуть використані задля розроблення системи моніторингу та оцінки стану реалізації Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ на період до 2020 року.

З ініціативи МВС таке опитування було проведене в липні 2019 року. Результати продемонстрували, що середня оцінка U-репортерами внутрішнього сприйняття рівня безпеки в межах свого району проживання чи громади за 10-бальною шкалою становить 6,01. За макрорегіонами, середня оцінка є такою: Захід – 6,41, Центр – 6,05, Північ – 5,84, м. Київ – 5,83, Схід – 5,78, Південь – 5,51.

У Зои Семеновны больные ноги. А еще она живет в Виннице, в 300 километрах от Киева. Поэтому за судом над человеком, которого обвиняют в убийстве ее сына, она уже несколько лет наблюдает по интернету. Каждый вторник и каждый четверг.

Одно решение украинской власти - и этого человека отпустят из зала суда. Чтобы не допустить этого, Зоя Семеновна готова доехать до Киева - до президентской администрации, до суда, куда угодно, - несмотря на свою болезнь, говорится в материале BBC.

"Я буду сидеть там, я сдохну возле того Зеленского, но я не позволю", - говорит Зоя Семеновна. Она уже не плачет, в ее голосе слышна решимость: "Если бы его ребенка убили, он бы тоже отпустил?"

Вике - 28. Замужем она шесть лет. Последние пять лет она не видела своего мужа. Связи с ним нет. Можно только передать передачу раз в полтора месяца. В Киеве его называют героем, но кому от этого легче?

Одно решение - то же самое, против которого так решительно выступает Зоя Семеновна, - и Богдан вернется домой.

З самого дитинства Сергій мріяв стати пожежником. Тому після школи, з рідного міста Харків, юнак направився до Львову, або тут вступити у Державний університет безпеки життєдіяльності. Сергій вирішив обрати факультет охорони праці та отримав диплом ступеню «магістр». Поки навчався писав пісні та будував плани на майбутнє. А в майбутньому повинна була бути служба у лавах Національної гвардії України.

Сергію, не з чуток знаю, що Ви самі хотіли до лав Нацгварді.

- У мене такий принцип життєвий був «відслужити в армії - необхідність», - говорить строковець Сергій Гончаров. – Не розумію людей, які переховуються від армії, тікають. Навіщо? Мені навіть повістки не приходили. Тут, у Львові, я пішов до військкомату і попросився на строкову службу до Національної гвардії України. Мені видали повістку на місці.

Але цей університет сам по собі трішки нагадує військову сферу, думаю Ви там мали 5 років суворої дисципліни. Не набридло?

Мене звати Гарік Подерня і я з Харкова. Моє життя змінилось в той момент, коли я зачитав слова Присяги. Можливо, воно почало змінюватись ще тоді, коли я ступив за ворота військової частини. Чи тоді, коли я зустрів людей, які залишать, я в цьому не суніваюсь, слід у моєму житті назавжди.

До служби у Нацгвардії я навчався у Харківській Академії Культури на факультеті «Соціальна та культурна журналістика». Жив своїм життям. Не знаю, чи воно було повним. А потім я приїхав до Львова, сюди мене обрала - і я цим пишаюсь - Нацгвардія України. Вже тут я, разом з іншими хлопцями, проходив підготовку. На одній з площ Львова ми присягнули на вірність українському народові.

Раніше я не задумувався, як люди служать в армії, яке в них життя, в самих військових частинах. Зараз вже пройшло майже 2 місяці, і мені здається, що я завжди жив тут, а те що було в минулому - це все мені наснилось, і цього ніби не було.

Під час підготовки я вирішив, що дуже хочу потрапити у патрульний підрозділ. Я відчув в собі сили, які допоможуть мені охороняти громадський порядок. Так потрапив до Ужгорода, де дислокується 3 батальйон 2 Галицької бригади Нацгвардії України. Було радісно, що з нами їхав наш командир взводу, лейтенант Олександр Палисюк, який був з нами на підготовці молодого поповнення, до якого ми вже звикли і стали його добре розуміти. Він нас дуже підтримував по дорозі до нового місця служби.

Издание неоднократно попадало в заголовки мировых СМИ, выясняя, кто стоит за крушением малайзийского "Боинга" на Донбассе, отравлением Сергея Скрипаля, убийством бывшего чеченского полевого командира Зелимхана Хангошвили в Берлине, и многое другое.

Ведущий программы BBC HARDtalk Стивен Сакур побеседовал с основателем и главой Bellingcat Элиотом Хиггинсом, который рассказал, как сотрудники издания и добровольцы собирают сведения и выясняют, что является правдой, а что - дезинформацией.

Стивен Сакур: В мире, который все больше разделяется из-за политических взглядов, мы видим, что авторитарные режимы все чаще и чаще выступают против либерализма. Вы видите себя человеком, который отстаивает основополагающие ценности. Входит ли в них либерализм?

Элиот Хиггинс: Думаю, да. Когда я начинал, у меня не было подобной мотивации, но со временем, работая с людьми в разных странах, [...] я видел, как распространяется дезинформация, с которой я лично пытался бороться. Я понял, что это очень важная работа, которая положительно влияет на общество и помогает торжеству правосудия и привлечению [виновных] к ответственности.