Коли Наталя була маленькою дівчинкою, єдиною її мрією було стати правоохоронцем. Батьки були категорично проти, тому дівчина намагалась вступити до вишу МВС таємно від рідних. На жаль, спроба провалилась. Як того хотіли рідні, вона стала юристом, пішла працювати до нотаріальної контори. Але через багато років знайшла в собі сили втілити мрію у реальність. Це історія шляху не просто військовослужбовця. Це історія здійснення мрії, яка зробила щасливою Наталю Вороняк. Першу жінку у 2 Галицькій бригаді Національної гвардії, яка майже за рік подолала шлях від солдата, до помічника начальника варти.

Наталю, я знаю, що Ваша історія – це те, що надихне не одну людину. Розкажіть свою історію, коли і чому Ви прийшли до війська?

Я прийшла до Національної гвардії України 10 вересня 2018 року. Я мріяла про це дуже давно але мої батьки не дали мені змоги втілити моє бажання спочатку. І через 10 років роботи у нотаріальній конторі я зрозуміла, що мрії повинні збуватись. Я вирішила кардинально змінювати своє життя, почала вивчати, куди ж могла піти служити у Львові, знайшла вакантне місце у бригаді і зрозуміла, що воно чекало саме на мене.

Солдат Лігаєва, перша жінка-кінолог військової частини 4114. Вона вирішила вступити до лав Нацгвардії, щоб не розлучатися зі своїм домашнім улюбленцем. Альона виховує собаку породи бельгійська вівчарка на прізвисько Аксель.

«Це моя відповідальність, що я взяла на виховання собаку, тому я вирішила, що ми будем проходити увесь шлях разом. Тим паче Акселю за його темпераментом краще працювати на затримання порушників, він чудово підходить для служби в правоохоронних органах», - розказує пані Альона.

Перед нею стояв вибір куди піти на службу – в Нацполіцію чи в Нацгвардію. Остання переважила завдяки оптимальним умовам служби. В подальшому жінка буде забезпечувати громадський порядок на вулицях Львова разом зі своїм службовим собакою.

Альона також встигла попрацювати в Італії пів року за контрактом в якості каскадера, брала участь у кінному шоу про Середньовіччя. Окрім того, гвардійка раніше працювала тату-майстром, захоплюється виконанням ескізів майбутніх витворів, які потім втілює в життя.

Прокурор Харківської області Олександр Фільчаков розказав в інтерв’ю KHARKIV Today про зупинку "чорних" лісорубів, бажання окремих людей попити з ним чаю і дружину, якій довелося піти з прокуратури.

— Олександре Васильовичу, вас називають "людиною прикордонника", "людиною Вадима Слюсарєва", яка допомогла піти на пенсію попереднику Юрію Данильченку. Що тут правда? — Нічого. Я людина системи, якщо вам так зручно вважати. Я нікому не належу, а статті, які з’являються в інтернеті на цю тему, мають замовний характер з метою мене дискредитувати. Що стосується Юрія Броніславовича та всієї попередньої команди, то я нікому не "допомагав" піти. Просто стався природний процес зміни влади у країні та у місцевих прокуратурах локально. Це нормальний процес ротації. Крім того, оголошена новим генеральним прокурором реформа дозволить пройти переатестацію та працювати у новій структурі всім, хто цього гідний. — Володимир Зеленський під час поїздки на Харківщину назвав вас "нормальным серьезным прокурором". Важко відповідати цьому? — З моменту призначення мене на посаду прокурора Харківської області у нашому місті та області дійсно активізувалося розслідування низки резонансних кримінальних проваджень. Як ви бачите по парламенту, у країні оголошено "турборежим" (усміхається. — Авт.). Нова влада та нові політичні еліти отримали абсолютну більшість голосів виборців, а разом із тим і повну відповідальність за прийняті рішення та дії. Призначені силовики є продовженням влади. Розказувати про "неналежну організацію праці попередників" ніхто не збирається, тому всі, засукавши рукави, працюють. Я вважаю таку активізацію нормальним процесом після оновлення: приходять люди зі свіжим поглядом та новими підходами. Сповільнювати темп не плануємо, не хочемо втрачати довіру та повагу президента та генерального прокурора.

ЮНІСЕФ впроваджує в Україні глобальний молодіжний проект U-Report. Це - швидкі опитування через безкоштовні СМС або Твітер, які дозволяють дізнатись думку молоді щодо важливих суспільних питань. МВС долучилося до реалізації проекту та запропонувало провести опитування з метою визначення відчуття рівня безпеки та сприйняття якості послуг у безпековій сфері, що надаються органами системи МВС.

Дані, отримані в результаті опитування, будуть використані задля розроблення системи моніторингу та оцінки стану реалізації Стратегії розвитку органів системи Міністерства внутрішніх справ на період до 2020 року.

З ініціативи МВС таке опитування було проведене в липні 2019 року. Результати продемонстрували, що середня оцінка U-репортерами внутрішнього сприйняття рівня безпеки в межах свого району проживання чи громади за 10-бальною шкалою становить 6,01. За макрорегіонами, середня оцінка є такою: Захід – 6,41, Центр – 6,05, Північ – 5,84, м. Київ – 5,83, Схід – 5,78, Південь – 5,51.

У Зои Семеновны больные ноги. А еще она живет в Виннице, в 300 километрах от Киева. Поэтому за судом над человеком, которого обвиняют в убийстве ее сына, она уже несколько лет наблюдает по интернету. Каждый вторник и каждый четверг.

Одно решение украинской власти - и этого человека отпустят из зала суда. Чтобы не допустить этого, Зоя Семеновна готова доехать до Киева - до президентской администрации, до суда, куда угодно, - несмотря на свою болезнь, говорится в материале BBC.

"Я буду сидеть там, я сдохну возле того Зеленского, но я не позволю", - говорит Зоя Семеновна. Она уже не плачет, в ее голосе слышна решимость: "Если бы его ребенка убили, он бы тоже отпустил?"

Вике - 28. Замужем она шесть лет. Последние пять лет она не видела своего мужа. Связи с ним нет. Можно только передать передачу раз в полтора месяца. В Киеве его называют героем, но кому от этого легче?

Одно решение - то же самое, против которого так решительно выступает Зоя Семеновна, - и Богдан вернется домой.

З самого дитинства Сергій мріяв стати пожежником. Тому після школи, з рідного міста Харків, юнак направився до Львову, або тут вступити у Державний університет безпеки життєдіяльності. Сергій вирішив обрати факультет охорони праці та отримав диплом ступеню «магістр». Поки навчався писав пісні та будував плани на майбутнє. А в майбутньому повинна була бути служба у лавах Національної гвардії України.

Сергію, не з чуток знаю, що Ви самі хотіли до лав Нацгварді.

- У мене такий принцип життєвий був «відслужити в армії - необхідність», - говорить строковець Сергій Гончаров. – Не розумію людей, які переховуються від армії, тікають. Навіщо? Мені навіть повістки не приходили. Тут, у Львові, я пішов до військкомату і попросився на строкову службу до Національної гвардії України. Мені видали повістку на місці.

Але цей університет сам по собі трішки нагадує військову сферу, думаю Ви там мали 5 років суворої дисципліни. Не набридло?