Леонид ЛОГВИНЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Співаймо та долаймо!

Побратими волонтера Олександра Саримсакова («Гуру») з 80-ї ДШБр і 72-ї ОМБр, який організував фестиваль «Пісні, народжені вірою» і котрий після контузії став інвалідом першої групи, несуть його до місця проведення фестивалю на Говерлу на будівельних носилках.

Волонтер, філософ східних практик побував у 47 країнах світу, активно практикує англійську й хінді. Малює картини, які допомагають йому відновитися після інсульту.

Під час українсько-російської війни постійно їздив на фронт на авто Chery Tiggo, яке побратими ніжно називали «вишенька». Він не рахував кількість поїздок та обсяги медикаментів, військового майна, привезеного для потреб фронту.

Незмінним атрибутом візиту «Гуру» на схід України щоразу були гітара, дримба та зовсім унікальні інструменти на кшталт співаючих чаш Тибету чи австралійського Діджеріду.

Він володар рекорду, записаного до Книги рекордів України: пішки за 9 днів пройшов від Києва до Львова.

2 марта 2020
6907
Смартфон, прострелений навпроти серця

Учора, було сорок днів як немає нашого товариша, воїна з козацьким прізвищем Василь Муха. Привезли до Пісків Радьківських, що на Борівщині, його батькові речі Василя, серед яких і смартфон прострелений кулею навпроти серця.

Це була одна з двох смертельних ран воїна. Ці речі, які передали хлопці з передка, ми привезли під час минулої поїздки - саме з того місця, де загинув Василь.

Ця загибель товариша, напевне, вцілила також і серце Юрія Немикіна, який дуже переживав за загибель людини, яку рідко коли зустрінеш сьогодні.

Серце, надірване також війною, й раніше турбувало Юрка, але він усе відкладав лікування, а це була крапля, яка поклала волонтера на лікарняне ліжко. Лікарі кажуть, що потрібно робити операцію в інституті Амосова, ставити шунти, а це, звісно, не з волонтерськими статками таке лікування. Хоча думаю, якщо вісім миром допоможемо чоловікові, то вилікуємо... Правда?

Щодо Василя, то залишився у нього один батько. З мотоциклом, який незадовго до своєї загибелі купив батькові Василь. Як дяку за те, що чоловік сам виховав сина.

9 октября 2019
3990
Золоте

"Ми видавлювали московитів з нашої землі міліметр за міліметром, будували бліндажі, до кривавих мозолів нарили траншей в Донецькому кражі, а тепер нам наказують залишити позиції...",- каже помічник гранатометника СПГ-9 Таня з позивним "Зомбі".

СТРІЛЯТИ МОЖНА БЕЗ КОСМЕТИКИ

Це вже пізніше, коли бойові побратими Тані дізнаються про той випадок з її цивільного життя, коли вона майже стекла кров’ю і булавважай мертвою, а потім дивом ожила, їй дадуть позивний “Зомбі”.

Іншими словами живий мрець. А перед цим її називали “Лісовиком”, тобто істотою з української міфології, старшою над лісовими створіннями. Пригадуєте “Лісову пісню” Лесі Українки?

МАВКА В ЗЕМЛЯНЦІ

Однак історія цього, першого позивного, не скільки романтична як трагічна.

Почалася вона в селі Івашки, що під Золочевом на Слобожанщині, на кордоні з Росією, де Таня народилася. Уважається, що дитячі роки найщасливіші, однак у дівчинки склалося все інакше. Життя і від народження не було у неї солодким, а коли мати покинула батька й вийшла заміж за його друга, то й зовсім стало нестерпним. Не раз рідна ненька її лупцювала, особливо тоді, коли вона, шукаючи захисту, втікала до батька.

12 августа 2019
4099
Дівчата, закохані в танки

На полігоні інституту танкових військ Харківського національного технічного університету в курсантів, які не служили й не воювали в АТО-ООС заняття з первинної військової підготовки. Курс молодого бійця, як колись казали. Серед них і п’ятеро дівчат, яких уперше зарахували до військового вишу, цим самим скасувавши чоловічу монополію у сфері озброєння та військової техніки механізованих і танкових підрозділів.

У смузі психологічної підготовки першокурсників, без поправок на стать, ганяють так, що з них, здається, сходить сім потів, а, може, й десять, якщо зважити, що вчорашнім школяркам, які ще не забули смак бабусиних пиріжків, одягши протигаз, доводиться пролізти у вузькому, приземистому, довгому тунелі в непроглядному диму, пройти крізь вогонь по хисткому містку, проповзти, по-пластунськи під колючим дротом… А потім ще заплигнути у вузький окопчик, перечекати там кілька секунд поки над тобою прогуркоче п’ятдесятитонний танк і вцілити в залізного монстра ззаду важкою ручною протитанковою гранатою. І все це,- і задимлена смуга, і обкатка танками, відбувається з автоматом в руках, у касці й бронежилеті, що важить близько пуда.

18 марта 2019
2227
Народини батальйону

П’яту річницю від дня створення батальйону генерала Сергія Кульчицького в День добровольця відсвяткували спочатку в Києві, а потім у Попасній бійці підрозділу, який один з перших став на захист територіальної цілісності й незалежності України. Починалися урочистості з вшанування пам’яті тих, хто загинув на війні.

Батальйон було сформовано 15 березня 2014 року, одразу ж після того як нога окупантів ступила на землю українського Криму. У цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

– Ми зайшли в АТО з Ізюма, билися за Слов’янськ, зайняли блокпост «Рибхоз» біля Мирного, під час бою, який тривав три години по нас били танки та артилерія. Там мене було поранено, – згадує лейтенант Андрій Борисенко.

Пізніше батальйон був названий на честь Героя України, генерал-майора Сергія Кульчицького, який керував бойовим навчанням і злагодженням добровольців та загинув під час виконання бойового завдання неподалік гори Карачун, що у Слов’янську. Тоді гвинтокрил у якому знаходився генерал був збитий російськими найманцями. Хоча Сергій Кульчицький і носив погони генерала, але ті гвардійці, які воювали з ним, згадують, що він ходив з ними в атаку, й відвідував кожен блокпост довкола Слов’янська, аби допомогти ще тоді недосвідченим вчорашнім цивільним людям. Після визволення Слов’янська підрозділ воював в Чорнухиному, Дебальцевому, Вуглегірську... Земля ця полита кров’ю гвардійців та позначена могилами полеглих побратимів.

25 января 2019
3213
Українець в Америці, Американець в Україні

Священик з Америки о. Микола Кривоніс полишив спокійне і сите життя в одній з найблагополучніших країн світу й перебрався до слобожанського села Височинівка, аби служити Україні.

Козацького роду

У панотця Миколи біла борода як у святого Миколая і козацьке запорозьке прізвище Кривоніс.

Мій син і онук досліджували наш родовід і докопалися, що походимо з роду легендарного Максима Кривоноса, який був полковником у війську Богдана Хмельницького,- гордиться священик.

Тоді якраз в Європі вирувала тридцятилітня війна, у якій шотландський предок Кривоносів брав активу участь. Найманство в ті часи було дуже поширене, чоловік воював там, де платили гроші. Згодом та війна чоловікові надокучила і він подумав про Україну, про славних воїнів якої він не лише чув, а й бачив їх у ділі. Адже, кажуть, на чолі з кошовим отаманом Сірком запорожці брали Дюнкерк. За іншою версією войовничий шотландець змушений був утікати в Україну, рятуючись від переслідувань. Ця історія пов’язана з малюнком Рембрандта, де Кривоноса зображено на коні. За легендою Рембрандт почувши про подвиги Кривоноса, який уже сидів у в’язниці, захотів намалювати його портрета. Воїн поставив умову, аби його зобразили верхи на коні. Цей портрет так і залишився начерком, зробленим вуглиною, адже як тільки Кривоніс сів на коня – тут його тільки й бачили.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Подтверждено:  
363 075 
+7 474
Болеет:  
207 678 
+4 003
Выздоровело:  
148 642 
+3 306
Умерло:  
6 755 
+165

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )