Леонид ЛОГВИНЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 910 11
15 февраля 2016
9125
ОПОРНИЙ ПУНКТ

Опорний пункт в першій лінії оборони - це невеличкий клаптик мерзлого луганського чорнозему, у який зарився взвод 22-го окремого мотопіхотнрого батальйону, а довкола - лише поля, що пронизуються холодним вітром.

ПЕРША ЛІНІЯ

За полем перед бруствером траншей – сепари. Точніше там лише якась частина, луганських, а більше – «заблукалі» російські військові. Командир роти вогневої підтримки капітан Шелест каже, що коли в траншеях навпроти, які добре бачу в довгофокусну оптику фотоапарата, сиділи місцеві, то вони перехоплювали їхні розмови в ефірі. Тепер-от ефір німий, мабуть, у війська навпроти з’явилася техніка, що шифруює зв’язок. Ворог там тепер серйозний. Розвідка доповідає: тиждень тому під он тими териконами з'явилося близко трьох десятків танків і САУ, а 82-міліметрові міномети «васильок» важко й полічити. Якраз під час розмови з ротним за нашими спинами щось гахкає та так, що я пригинаюся, а коли піднімаю голову, то бачу гриб чорного диму. Капітан заспокоює мене: це не обстріл, скоріше за все вибухнула протитанкова міна на полі, що за нашими спинами. Їх тут тепер до погибелі.

8 февраля 2016
5296
УДАРНА СИЛА НАТО

Жовтенький французький тягач "Marmon" з польовою кухнею на причепі, розміщений мною на початку фотоальбому, показували в 2014 році майже на всіх російських пропагандистських каналах. Ця техніка там була свідоцтвом того, що численні легіони НАТО воюють у складі українського війська.

Пам'ятаєте ж негрів на українських блокпостах і галоші з польськими прапорами? Однак, "Marmon" ніякого відношення до Північно-атлантичного блоку не має, хіба що виготовлено тягач у Франції. Його десь з рук і придбав керівник господарства "Восток" Андрій Ровчак з села Бугаївка. Він плапував у кухні, причепленій до авто, прямо на полі під час посівної чи жнив варити борщі, гуляші та узвари, аби не возити обіди механізаторам з села, яке неблизько. Однак перший обід зварили не під час весняно-польових робіт, а у перший день війни 13 квітня. 12 числа терористи Гіркіна захопили Слов’янськ, а 13 підрозділ Нацгвардії у складі 80 чоловік двома гелікоптерами висадився на горі Крем'янець біля Ізюма, щоб спорудити блокпост на шляху вторгнення ворога до Харківської області.

20 января 2016
20353
ДВІЧІ ЗАБУТИЙ

Розвідника батальйону "Айдар" з позивним "Латиш" Батьківщина забула двічі. Перший раз ще тоді в Афганістані, коли його рідним прислали похоронку. Удома його поховали, насипали гробок, а він у 1993 році з’явився, вважай, з того світу.

- Мама була в шоці коли я ступив на поріг, й не знала чи плакати, чи радіти, – згадує Олександр Коляденко,– а от дружина не діждалася...

Їхня група спецназу морських піхотинців феодосійської бригади вважалася однією з кращих. Однак про неї забули, коли після путчу в Москві  нерушима імперія розвалилася. За якусь мить таджики перетворилися з друзів на ворогів, Кремлю вистачало клопотів і без них, а Україна лише народжувалася.

- Простіше було прислати рідним похоронку, аніж витягувати нас з Середньої Азії,– підводить резюме Латиш.

Четверо з шістнадцяти хлопців їхньої групи залишилися навічно в чужій кам’янистій землі, дванадцятеро українців повернулися додому. От вони стоять перед чиновниками жіві-живісінькі, а в документах значиться, що ні, полеглі. Це була найбільша проблема: довести, що ти живий. Для того, аби офіційні органи визнали, що ти це ти, потрібні свідчення трьох осіб, а свідчити нікому — добралося до України дванадцять «трупів». Довелося докласти неймовірних зусиль, аби повернутися у світ живих.

28 декабря 2015
6153
МОНАХ І ЙОГО ВІЙНА

«Що сам Монах буде?» – ще дві години тому перепитував по дорозі на Луганщину у когось по телефону харківський волонтер Олександр Гончаров, а тепер-от я сиджу посеред соснового лісу, в покинутому дитячому таборі й розмовляю з Монахом. Уже давно позалізали в спальні мішки і вояки, і артисти, що приїхали в АТО з концертом, а ми все говоримо про війну, яка в нашому земному розумінні — нестерпний біль.

СИНИ БОЖІ

Поліцейський з позивним Монах людина віруюча. Осягаючи істинний смисл життя, він деякий час мешкав у монастирях, навіть, прислужував святим отцям. Зрозуміло, що коли я запитую, як  вдалося їм створити один з кращих міліцейських підрозділів в АТО, представників якого язик не повертається назвати «ментами», він відповідає: «Бог нас усіх зібрав».

Комбата «Миротворця», колишнього армійського розвідника, учасника миротворчих місій в Косовому,  підполковника спецпідрозділу внутрішніх війська «Ягуар» Андрія Тетерука Всевишній запримітив на Вінниччині, коли той вирішив повернутися на службу після захоплення «зеленими чоловічками» Криму. Взяли на війну не одразу, змусили чекати аж два місяці. Він же підбирав особовий склад батальйону: ветеранів МВС, військових з бойовим досвідом, учасників миротворчих місій. Одним словом, серйозних людей, з досвідом.

11 декабря 2015
8091
ЧИ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬ УКРАЇНЦІ МИРОТВОРЦІВ У РОСІЮ?

Спочатку в цьому чоловікові мене зацікавив надпис «ШУХЕВИЧ», пришитий до камуфляжної форми типу «піксель» та рядок державних і недержавних відзнак над ним. Це вже потім мене захопила його віра в нашу перемогу, що контрастувала зі старою технікою, яку я бачив на передовій. Чи, може, вірити так безоглядно Василя спонукало пірізвище Шухевич і служба в батальйоні імені Сергія Кульчицького?

З Майдану — на фронт

На війну він пішов з Майдану, де був із першого дня. Разом з ним барикади захищали двоє його синів. Старшого контузило, тепер має проблеми зі здоров’ям. Отож воює колишній майданівець і за синів, і за себе, і за загиблих побратимів.

Раніше Василь Шухевич викладав у школі історію. Свого часу із відзнакою закінчив Київський педінститут імені Горького (нині Драгоманова). Питаю його, чи важко людині мирної професії стати воїном?

— Просто потрібно не боятися, не жаліти свою шкуру — тоді з тебе вийде справжній солдат, спроможний іти у бій. Ти наступаєш на ворога, і він тікає, бо приїхав заробити грошей... А ти захищаєш багато чого. За тобою батьки, брати, сестри, дружина, діти, онуки. Я знаю, за що воюю, тому не шкодую життя. Ми знищуємо зло, аби позбавити світ війни. Нічого не хочу: ні медалей, ні орденів... Найбільше бажання — дожити до перемоги.

7 декабря 2015
9285
НА ГОРЛІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ СТРІЛЯЛИ

У неділю на горлівському напрямку стріляли. Спочатку біля Ленінки, де тримає оборону батальйон «Айдар». Важко розібрати - чи то наші з автоматів гатили, чи сепари.

Може, ті й інші — не розбереш. Хвилин десять постріляли, і затихло. Потім почалася стрілянини аж біля Зайцевого, зайнятого нашими не так давно. Росіяни стріляли, а наші мовчали – уперто без ентузіазму. Може тому, що було свято, День Збройних Сил України й ніхто не хотів його псувати. Хоча така ж ситуація і в будні.

Кулеметник Сергій стверджує, що навіть коли настає тиша — вона оманлива. Он, каже, бачите, зрізаний терикон, там вчора противник закінчив облаштовувати артилерийські позиції. Від бруствера траншеї до них всього пару кілометрів — з «василька» можна дострелити не те що з гаубиці чи важкого міномета. Хлопці на посту показують мені машину з дірками від осколків.

А он там, за кілька сот метрів може запросто заховатися снайпер,– остерігають бійці, аби ми без зайвої необхідності не висовувалися за бруствер.

1 2 3 4 5 6 7 8 910 11
Подтверждено:  
2 248 450 
+286
Болеет:  
11 408 
+115
Выздоровело:  
2 184 195 
+159
Умерло:  
52 847 
+12
Привито:  
3 010 140 
+152 675

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )