Ірина ЄФРЕМОВА
12 3 4 5 6 7 8 9 10
8 апреля 2021
3461
Цей день назавжди закарбується в історії Харкова

Звичайно, історія не знає умовного стану, але інколи, замислюючись про певні події, задумуюся: а шо, якби щось вийшло по-іншому?! які б були наслідки?! як би все склалося?!

І напочатку квітня такою подією є звільнення захопленої будівлі Харківської ОДА у 2014-ому. Завжди, коли повертаюся до рідного міста і проїжджаю або проходжу поруч із нею, милуюся тим мирним робочим ритмом, який вона ніби випромінює, нашим державним прапором, що гордо розвивається над нею, клумбою, що оздоблена національними елементами…

Потім подумки пірнаю у буремну весну семирічної давнини і аж здригаюся. Бо наче й сплило вже багато часу, але враження та спогади і досі залишаються яскравими та надзвичайно моторошними…

Я дуже добре пам’ятаю пануючі навколо емоції, коли стало відомо, що Харківську ОДА звільнено - щире відчуття щастя і упевненості, що все буде добре.

А також я ніколи не забуду свої враження, коли вперше потрапила до будівлі після її звільнення – споруда, що була ніби символом Харківщини, її потенціалу, після незваних гостей мала дуже сумний вигляд: вщент розтрощені меблі, у залах, де завжди будувалися плани розвитку і вирішувалися стратегічні для області питання, повсюди були розкидані недопалки та пляшки, на столі для проведення нарад – величезна каструля з чимось на кшталт каші, банки з консервами, якісь недоїдки…

26 марта 2021
2362
З професійним святом, нацгвардійці!

Сьогодні Україна відзначає День національної гвардії. Саме держава, а не лише ті, хто носить почесне звання «нацгвардійця». Канцелярською мовою Національна гвардія - військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи МВС.

Але за цим офіційним визначенням стоять його представники - українці, які своєю хоробрістю, самовідданістю, готовністю до будь-якого ризику задля захисту нашої держави та її громадян щоденно доводять, що заслуговують на високу довіру з боку громадян.

Нацгвардієць Віталій Марків став уособленням справжнього воїна, мужнього і непохитного українського патріота, який самовіддано пройшов підступні випробування, що їх організувала російська пропаганда на міжнародній арені.

Силою духу Віталія захоплювалися по всьому світі, до речі, як і завзяттям України, зокрема – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова у питанні захисту українського воїна від безпідставного переслідування перед італійським правосуддям. Це стало, мабуть, найбільш красномовною історією про те, як українські герої ладні на будь-яку самопожертву заради рідної країни і як держава не залишить їх один-на-один з важкою проблемою.

14 марта 2021
2388
День добробатів. І це був лише початок!

Найважча і найважливіша перемога – над собою. Цю думку тими чи іншими словами окреслювали протягом століть видатні державні діячі, науковці, письменники по всьому світу, починаючи ще з Марка Тулія Цицерона. Або ще один вислів - кошового отамана війська Запорізького Івана Сірка, який набув особливого значення під час Революції Гідності – «Рабів до раю не пускають».

Із часом все більше переконуєшся у справедливості такого погляду. Адже війна – це не тільки про зброю і військові операції. Війна – це також про незламну силу духу, нескореність, безмежну любов до рідної землі та беззаперечну готовність у будь-який час, незважаючи на ризик, прийти на допомогу побратимам.

Особливо у ці дні я щороку себе запитую: що було б з Україною, якби тоді, у буремному 2014-ому на її захист не стали добровольці?! Чи залишилася б вона взагалі на світовій мапі?! Чи могла б я зараз писати ці слова, тим більш – українською?!

На щастя, ми ніколи не дізнаємося відповіді на ці питання, адже добровольці стали! Справжні чоловіки, більшість з яких до цього навіть зброю у руках ніколи не тримали, дехто - практично з Євромайдану, не встигнувши навіть додому заїхати та обійняти рідних. Для них це навіть не було питанням, бо розуміли – інакше ніяк, інакше ми втратимо Україну.

9 марта 2021
2569
З Днем народження, Поете!

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

Ці слова з шевченківського «Заповіту» пам’ятає кожен українець, вони ніби вписані у наш генетичний код. Звичайно, вірш вивчається у школі і цим можна було б пояснити його поширеність серед українців, але, впевнена, справа далеко не тільки у цьому…

9 березня ми відзначаємо День народження Кобзаря. І, згадуючи його вірші, дехто зазначає, що вони почасти досить жорсткі, сповнені відчаю та відчуттям безвиході, так би мовити – не відповідають викликам сьогодення.

І, чесно кажучи, дивно чути такі слова, адже Тарас народився, жив, творив у 19-ому сторіччі. Його вірші були болісним відображенням подій того часу і деякі відсили неможливо зрозуміти, якщо не повернутися думками в історію, не врахувати атмосферу тієї тяжкої для України епохи.

Але мені здається, що набагато більш принциповим є інше – його всеохоплююча любов до рідної України, його непохитне бажання бачити її незалежною та щасливою. Саме це є тією «червоною ниткою», яка проходить через кожен його вірш чи поему.

18 февраля 2021
2117
Сім років Гідності і Свободи!

7 років вже минуло, а з наближенням цих, без перебільшення – вікопомних, днів ніби знову переносишся у 2014-ий… На фізичному рівні відчуваєш ту нескінченну безпорадність, той пекучий біль від повідомлень про загиблих, ту мовчазну лють, якою сповнена кожна клітинка організму…

Ти намагаєшся осягти: як можна ставитися з такою дикунською жорстокістю до свого народу?! як можна вбивати і калічити лише для того, аби зберегти комфортне життя для себе та свого оточення?! Намагаєшся, але марно…

Це неможливо зрозуміти, але з цим не можна погоджуватися. І подібні думки виводили на Євромайдан десятки, сотні тисяч українців у Києві, і в кожному українському місті. У певний момент жодних ілюзій з приводу «червоних ліній» для режиму не залишилося ні в кого. Ми усі розуміли – їх просто немає, режим не зупиниться і не відступить ні перед чим.

І, зчепивши зуби, тримаючись за руки у прямому і переносному сенсах, учасники Революції Гідності упевнено рухалися вперед, даючи собі раду, що ризикують геть усім, а насамперед - життям. Але коли на одній шальці терезів опинилася Свобода, Гідність, майбутнє, а на іншій – страх та умовна безпека, вибір для більшості був очевидний…

16 февраля 2021
2677
П'яний за кермом – відповідальність невідворотна

Проблема нетверезих за кермом, наслідків їх безвідповідальних вчинків набула в Україні не просто загрозливих, а катастрофічних масштабів. Лише минулоріч патрульні виявили понад сто тисяч осіб, які сіли за кермо напідпитку або після вживання наркотиків. З їх вини загинуло більше сотні людей, травми отримали – понад півтори тисячі.

І це – верхівка айсбергу, бо йдеться лише про випадки, які зафіксували правоохоронці. А скільки тих, хто волею випадку уник зустрічі з поліцейськими, один-два-п’ять разів безпечно дістався до місця призначення, на щастя, не вбивши і не покалічивши ані себе, ані будь-кого іншого?! Цього разу. І хто тепер може вирішити, що це – норма?! Страшно навіть уявити…

Проблема стала нагальною давно і я, як юрист, чудово розуміла, що вирішувати її необхідно лише комплексно. Бо скільки б не було патрулів, скільки б вони не складали протоколів, поки покарання не буде відповідним злочину, ми будемо лише із жахом констатувати сумну статистику…

12 3 4 5 6 7 8 9 10
Подтверждено:  
2 350 646 
+2 265
Болеет:  
64 310 
+1 656
Выздоровело:  
2 231 417 
+565
Умерло:  
54 919 
+44
Привито:  
6 304 016 
+36 029

20 сентября 2021
больше новостей
delta = Array ( )