Ірина ЄФРЕМОВА
1 2 3 4 5 67 8 9 10
11 января 2018
1896
2017-й. Розставляючи акценти

Напередодні завершального пленарного тижня VII сесії Верховної Ради VIII скликання розставлю найважливіші акценти на тому, що вдалося зробити мені, як народному депутату, протягом 2017 року.

Насамперед, пишаюся тим, що належу до найбільш дисциплінованої та відповідальної фракції у Парламенті - «Народного фронту». Наша команда голосувала за всі реформаторські закони, проводячи ретельну підготовчу роботу до їх ухвалення: ми пропонували свої правки, проте, ніколи не ставали в позу і не робили на цьому зайвого галасу та штучного піару, а йшли на компроміс. Але ніколи не поступалися нашими базовими принципами і вимогами.

Тепер стисло зупинюсь на особистих результатах. Протягом минулого року я взяла участь у роботі практично всіх пленарних засідань Парламенту та комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради, у складі якого очолюю підкомітет з питань забезпечення діяльності Верховної Ради України та народних депутатів.

У 2017 році мною було зареєстровано 31 проект Законів України та Постанов Верховної Ради. Зокрема, з колегами було розроблено законопроект №7183 «Про обіг криптовалюти в Україні». Ми стали першими в нашій країні, хто виступив з ініціативою підтримати світову тенденцію з обігу криптовалюти, вивести цей сектор економіки з тіні та законодавчо закріпити оптимальний механізм.

30 декабря 2017
2007
Року прийдешньому

Традиційно перед Новим Роком кожен з нас підсумовує рік, що минає. Я завжди умовно поділяю результати року на дві частини: «втрати» і «здобутки».

Звичайно, поділ більш ніж умовний, але він дозволяє вповні проаналізувати всю палітру подій року. Тож, «втрати». Це, звичайно ж, війна, на полях якої гинуть наші захисники. Мені важко стримувати емоції, коли на четвертому році чую, що на Донбасі внутрішнє, громадянське протистояння. Заяви путінських пропагандистів до уваги не беру – тут і так все зрозуміло. Я зараз про ту частину українського політикуму, яка і досі дозволяє собі подібне.

Ще до «втрат» я б віднесла чутливу уразливість суспільства до популізму. Вибори в деяких країнах ЄС, які відбулися цього року, засвідчили, що ця проблема для України не є унікальною. Але, на відміну від нас, там немає війни…

Від «втрат» до «розчарування», але з надією на позитивні зміни. Це я про те, що будь-яке добре починання може бути легко спотвореним, коли деякі політики намагаються використати надважливу для України справу – наприклад, боротьбу з корупцією – в своїх вузькокорпоративних інтересах. А особливо прикро, що багато людей з активною громадянською позицією несвідомо опиняються в тенетах цих інтриг…

27 декабря 2017
2667
Вони повертаються!

Захисники України, герої, справжні патріоти повертаються сьогодні додому. Сьогодні десятки матерів та батьків зможуть обійняти своїх синів, дружини нарешті пригорнуться до коханих, нарешті зможуть хоча б на якийсь час перестати бути сильними і відчути себе жінками, а діти вперше за довгий час промовлять «тато», дивлячись в рідні, люблячі очі…

Це – справжнє диво. І не тільки для цих родин, це - справжнє свято для кожного українця. Мільйони наших громадян молилися, аби хлопці змогли якнайшвидше повернутися додому, тепер, напередодні новорічних свят, їхні мрії та сподівання нарешті втілилися в життя.

Не можу стримати сліз, але це - сльози щастя. За наших хлопців, за їхніх близьких, за Україну. Так, кожен з визволених із полону пережив пекло, потрібен буде час, аби і фізичні, і моральні рани загоїлися, але не сумніваюся, що любов родин, підтримка і піклування держави, а також тепло сердець кожного з нас допоможуть хлопцям якнайшвидше повернутися до нормального життя.

11 декабря 2017
3091
Болівар тріщить по швах...

Болівар двох не винесе, а тим більше трьох, чотирьох… В Печерському суді зібралися, можна сказати, «кращі люди». При цьому, кожен з них та його найближче оточення, що віддано заглядає йому до рота, ціни собі не складе. Кожен вважає себе найрозумнішим, найхаризматичнішим, а головне – найхитрішим.

Кожен з цих видатних стратегів та тактиків має свій «переможний» план (який, до речі, у всіх навдивовиж однаковий): спільними зусиллями перемогти діючу владу, а вже потім «кинути» своїх попутників та стати одноосібним лідером нації.

Кожен через свою хворобливу самозакоханість недооцінює ситуативних «побратимів» і тому споглядати за цим гадючим кублом приблизно те саме, що дивитися передачі про дику природу на каналі «Дискавері». Адже, сумнівний комплімент «посестрі», що в’язниця пішла їй на користь і вона тепер чудово виглядає, лише початок…

Цікаво лише одне: яким буде майбутнє всіх цих полум’яних революціонерів після повного краху грандіозної концепції спільної перемоги чи афери, кому як до вподоби. Власне, з одним питань немає – політичний гастролер має широкий вибір країн, куди можна чкурнути розбудовувати «демократію». Взяти хоча б Африку – справ невпрогорт, хоч греблю гати. А інші?!

25 ноября 2017
7636
Ти кажеш не було голодомору?

Роковини Голодомору…. Чорна сторінка, де кожен рядок сповнений болю, сліз, нелюдських страждань та поневірянь… Масштабна помста кривавого, людоненависницького режиму за прагнення українців бути вільними у власній незалежній державі…

Від 7 до 10 мільйонів замордованих голодом українців. Від цих цифр стає моторошно і мені болить, коли чую, що хтось ще продовжує не визнавати Голодомор…

Як на мене, кращою відповіддю на заперечення Голодомору буде цей вірш Дмитра Білоуса:

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна вимели до тла?

Як навіть мариво виймали із печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі,

із торбиночок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе сиціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

21 ноября 2017
2621
Відстанню в чотири роки. Із Днем гідності та свободи

21 листопада 2013-ого ми жили в зовсім іншій країні. Чотири роки тому і сьогодення – два абсолютно різні світи. Тоді ще ніхто не знав, що справжня Свобода для України здобуватиметься в тяжких випробуваннях - через кров і смерті.

Але поза тим, ми нарешті отримали, а точніше сказати – вибороли, наданий долею історичний шанс, яким сповна скористались. В лютому 14-ого нам, сповненим емоцій від перемоги, здавалося, що зможемо змінити все і одразу.

Ми не очікували підступного удару у спину. Ми не очікували війни. І замість того, щоб одразу втілювати в життя все, за що стояв Майдан, змушені були майже голіруч стримувати навалу агресора.

Втім, багато чого попри війну нам все-таки вдалося зробити. Ми практично з нуля побудували одну з найсильніших армій у Європі. Повернули довіру та повагу до правоохоронної системи, що після Євромайдану, здавалося взагалі неможливим. Ми розпочали низку реформ в галузях, які ніхто й ніколи не наважувався навіть формально починати.

1 2 3 4 5 67 8 9 10

24 апреля 2019
больше новостей
Загрузка...
delta = Array ( )