Іван ВАРЧЕНКО
17 сентября 2014
3476
Домовитися - справа нашої честі.(Звернення до друзів – патріотів)

Спочатку  - анекдот.

Пекло. Висока комісія здійснює інспекцію. Три казани.

Біля першого та другого стоять десятки до зубів озброєних чортів, а біля третього спить п'яний чорт з палкою.

- У чому справа? - питає головний інспектор.

- Розумієте, відповідають,  у першому казані варяться євреї, у них один втече, всю націю за собою тягне. У другому - вірмени та грузини. Там один біжить, за собою рід тягне.

- А це що за п'яниця?

- Тут ми спокійні, кажуть чорти, це казан з українцями. У них як один спробує вискочити, інші його назад затягнуть.

Гірко, але це теж про нас.

Шановні мої друзі та однодумці, учасники виборчих змагань у Дзержинському районі Харкова (168 округ), представники патріотичних, демократичних середовищ: Любомир Григорець, Володимир Чистілін, Павло Макаренко, Тарас Сітенко. Дорогі інші патріоти, хто має бажання випробувати свої сили у цій виборчій кампанії. Однією з поганих традицій нашого народу, наших попередників, є невміння знаходити спільну мову між собою. Невміння об'єднуватись навіть на краю прірви. Цим користалися і користуються вороги. Князівські міжусобиці, Гетьманщина у 17 столітті, отаманщина 20 століття, усе це приводило до втрати державності. З відсутністю єдності між патріотами значною мірою пов'язані нинішні криза та війна.

1 сентября 2014
5093
Чому мажоритарка під час війни - злочин?

Вибори потрібні. Бо парламент в Україні був і залишиться найдемократичнішим інститутом державної влади.

Бо нинішній парламент, у своїй більшості, це ті, - хто довів Україну до війни.

Але проводити виборчу кампанію зі збереженням мажоритарної системи є злочином перед державою та народом.

Свідомо облишу традиційні аргументи про те, що мажоритарка розбещує виборця, руйнує командну відповідальність, шкодить професійності вищого законодавчого органу, що патріотизм, порядність та професіоналізм вщент програють у конкуренції з товстими гаманцями.

Сьогодні набагато важливіше інше. Сьогодні переважна більшість тих, хто справді гідний представляти свою країну в парламенті, відмовляться брати участь у мажоритарній кампанії. З двох причин: час і гроші.

Час. Чи хто засудить того, хто, розуміючи всю важливість для долі країни парламентських виборів, уважає за потрібніше використати свій час для порятунку життя та здоров'я наших громадян, для захисту Батьківщини зі зброєю в руках? Таких - тисячі. А саме такі патріоти є основою демократичної виборчої кампанії...

29 августа 2014
10865
Чому Росія приречена на поразку?

Жодних сумнівів: перемога у війні проти України Росії не світить. І не лише тому, що я - невиправний оптиміст. Є цілком раціональні аргументи на підтвердження цього.

Я розумію, що РФ має втричі більше населення, ніж Україна, розумію, що у них в кілька раз більша армія і, можливо, навіть краще озброєння. Розумію, що їм буде чим заправити свої танки та БТРи і обігріти населення Москви та Петербургу в сувору зиму. Росіян об'єднує сильна імперська ідея та мислення, а також нездорова агресія до всіх, без винятку, сусідів. За великим рахунком, на цьому під активами можна підвести риску.

В усьому іншому РФ вже зазнає поразки. Вона програла в інформаційній кампанії, в психології солдата, в ідеології, в економіці, у внутрішній політиці…

Отже, щодо інформаційної кампанії. Зрозуміло, що РФ з усіх сил прагне сформувати позитивне сприйняття своєї агресії в Україні, у світі, в самій РФ. В Україні ще кілька місяців тому тисячі громадян були стурбовані, аж до істерики, тим, що ми програємо в інформпросторі. Протягом цього часу у нас припинилися дискусії де краще жити, дискусії про зарплати і пенсії в РФ, зарплати силовиків. Сьогодні кількість шанувальників союзу з РФ в Україні коливається в межах соціологічної похибки. Українці не продали свободу і Батьківщину за газ. Припинилася трансляція ворожих каналів у кабельних мережах. Відверто проросійські ЗМІ або закрилися, або демонструють стримано патріотичну позицію. Українці перестали жити російським інформпродуктом, чітко ідентифікують державні російські ЗМІ як брехливі. Інформаційний простір в Україні виграно.

18 июня 2014
1980
Про Лєніна у Харкові або cкладний вибір: між істерикою та діалогом

Одним з проектів, які планується реалізувати в Харківській області, стане процес формування неконфліктного гуманітарного та культурного простору. Прикладом є досвід країн, які пережили важкі часи розколів та громадянських війн, але їх громадяни знайшли в собі мудрість і волю об'єднатися заради майбутнього. Так було у Франції, США, Іспанії. Так має бути в Україні.

Зведення цієї теми до "гарячої новини" про ймовірну долю пам'ятника Леніну у Харкові, як це виглядає з повідомлень окремих ЗМІ, є надто примітивним. Очевидно, потрібні додаткові роз'яснення.

Частиною нашого гуманітарно-культурного простору є символи, які нас оточують. У тому числі пам'ятники, назви вулиць, площ тощо.

Є символи, які об'єднують, є - нейтральні. Такими об'єднуючими символами для соціально здорових громадян своєї країни є Україна, Батьківщина, Незалежність, свобода тощо. Позитивно символічними стають імена діячів культури (як національної так і світової), спортсменів, науковців, тих, хто досяг успіху в інших видах праці. Ми шануємо імена та подвиги героїв, які боролися проти загарбників. Ми цінуємо побратимські і дружні стосунки з іншими країнами та містами світу. Зрештою, абсолютна більшість з нас любить природу.


Сегодня
больше новостей
Загрузка...
delta = Array ( )