АТОграф
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
10 сентября 2019
3869
Гитарист для принцессы

Ввечері він грає колискову своєї донці, а зранку екіпірується та їде виконувати небезпечні завдання

Однорічна донечка Аня для нього – принцеса. Колись принцесою він називав свою гітару. Коли ж народилась Аня, гітара знайшла своє місце у шафі, а найголовніше місце у житті посіли дружина та донька. Про двох найкоханіших жінок у світі він мріяв все життя. А поки їх не було у житті нашого героя – усе заміняла музика. Щоправда, тепер гітару дістає ввечері, аби заспівати донці перед сном.

Руслан Дейнека – звичайний гвардієць у берцах та оливковій формі. На передпліччі красується шеврон «Національна гвардія України», форму прикрашає погон старшого сержанта. Його робота доволі небезпечна, він займається судовим конвоюванням (доставляє осіб спецконтнгенту до зали суду, здійснює охорону під час судового засідання, - авт) у 2 Галицькій бригаді. Але є у ньому дещо таке, що, здавалось, не може ужитись в тілі дужого військового. Музика – це те, що наповнює його щоденною любов’ю до світу.

6 сентября 2019
4558
Гвардейский медик, который создает шедевры

Військові. Які вони на перший погляд? Безперечно, дуже мужні, відповідальні і сильні. Вони завжди є прикладом наслідування для багатьох хлопчиків країни. Та що ховається за кам’яним вибором професії «військовий»? Якщо зазирнути за щоденну життєдіяльність військових, можна відкрити безліч інших сторін.

Ельдар Бєглов у родині 2 Галицької бригади Національної гвардії вже 2 роки. Сержант, служить у 3 роті бригади санітарним інструктором. Зізнається, що отримує подвійне задоволення: і від того, що працює за фахом, і від того, що служить у гвардії. Але не тільки його медичні навики дивують побратимів, а й ні з чим незрівнянна жага до творчості. Він вміло володіє пензлем та олівцями. Чудово малює портрети для своїх друзів, автомобілі та майбутнє. Після служби займається лише творчою роботою: грає не фортепіано, малює чи реставрує автомобіль.

Ельдар, медик за покликанням чи за випадком долі?

Насправді медиків за випадком не буває. Це дуже серйозна професія і тільки свідомий вибір, адже це - відповідальність. Я думав над професією лікаря, але в певний момент вирішив спочатку обрати спеціальність «лікувальна справа».

18 августа 2019
2320
Їх називають "Лицарями ночі"

Передові позиції...Донецька область. Лише декілька сотень метрів розділяють наших захисників з ворогом. За допомогою перископу – оптичного приладу, який дозволяє стежити за об'єктом, артилерійські розвідники ведуть спостереження за противником та пересування його техніки.

Троє хлопців, про яких піде сьогодні мова, різні за віком та уподобаннями, у кожного є родина, але окоп для них став місцем дружби, а спостережний пункт об’єднав у боротьбі проти окупантів. Про війну, як і багато їх ровесників вони чули лише розповідей чи екранів телевізорів, а сьогодні вони, як і багато тисяч українських захисників не пускають її далі. Так і хочеться сказати, вони кращі, вони обрані, замість розваг та спокійного життя вони обрали відповідальний шлях та оберігають українські міста і села на передовій, але сам факт перебування в розвідці вже означає, що вони одні з найкращих представників військової професії.

Два Івани та Дмитро цілодобово ведуть спостереження за обстановкою, за пересуванням противника, засікають місця звідки ведуться обстріли. У їх роботі головне - не втратити хвилини, аби доповісти. Від цього залежить збереження життя людей, разом з тим, українські військові зможуть вчасно дати відсіч в бік противника.

16 августа 2019
1469
История мотивированного выбора: Александр Лебедь

З початком військової служби, перед людиною відкриваються нові орієнтири в житті. Не виключенням став і курсант Київського факультету Національної академії Національної гвардії України Олександр Лебідь. Здавалося б, ще місяць тому в хлопця було безтурботне дитинство, а вже сьогодні він проходить суворий вишкіл у навчальному центрі військової Академії. Про дороге минуле та важливе теперішнє ми поговорили з курсантом.

Олександр Лебідь родом із Кропивницького регіону. Його прадід, в роки Другої світової війни, солдатом-переможцем дійшов до Берліна, дід проходив службу на туркмено-афганському, а потім на китайському кордонах. Мама з татом також мають відношення до правоохоронних структур, тож вибір хлопцем професії військового не став дивиною. Але одна справа - слухати розповіді рідних про цікаву службу, а інша - самому відчувати непросте військове життя.

«Коли я приїхав до навчального центру, спочатку не зрозумів куди потрапив, - зізнається гвардієць. - Найтяжчим для мене став темп в якому проходить все перебування навчань. Скажімо, вільного часу тут менше. Хоча, на третьому тижні навчання розумію, що з кожним днем мені стає легше».

18 июля 2019
2072
Почему преподаватели лучших вузов страны выбирают для службы Нацгвардию

Викладання пар у студентів 1-3 курсів Національного університету «Львівська політехніка» не завадили 25-річному Миколі Дзьобі прийти на службу до Національної гвардії України. Перспективний викладач вів предмет по WEB-дизайну, а зараз з задоволенням заступає на службу з охорони судових установ.

- Коли почався осінній призов у 2018 році я не знав, що потраплю до війська, навіть не задумувався над тим. На той час я вже півтора роки викладав, ще 5 років жив з коханою дівчиною, встиг зробити їй пропозицію. Ми планували влітку 2019 організувати весілля. Спільно працювали та збирали кошти.

- Дівчина не засмутилась, коли прийшла повістка?

- Звісно засмутилась, вона фактично лишалась одна в квартирі. Але і ухилятись я не збирався. Я викладач – я живий приклад для своїх студентів. Мені хотілось показати їм, що будь-які обов’язки потрібно виконувати.

- Як ви стали викладачем? Можливо це була мрія з дитинства?

- Ні, з дитинства я про це не мріяв, а от комп’ютерами дуже цікавився. Тому і вступив у цей самий університет на кафедру «Автоматизації комп’ютерних та інтегрованих технологій». Коли закінчили навчання багато однокурсників виїхали за кордон, працюють не за спеціальністю. Я ж вирішив залишитись в університеті.

20 июня 2019
3442
Как "Боинг" и "Антонов" отдали предпочтение Нацгвардии Украины

Іван та Валерій, два новоприбулих гвардійця із Києва, готуються до складання присяги на вірність українському народові у Львові. Обидва потрапили в одну навчальну роту, разом проходили підготовку і, як виявилось уже в 2 Галицькій бригаді, обидва вибрали схожі професії – працюють над створенням літаків. Тепер хлопцям буде про що говорити під час строкової служби.

Інженер-механік Верболоз Іван родом з Житомира, але навчався та працював у столиці. Іван вже півтора роки працює на платформі найбільшої авіабудівної компанії світу – Boeing. До армії прийшов тоді, коли прийшла і повістка. Каже, що не збирався переховуватись. Тим паче Іван строкову службу буде служити усього лише рік.

«Моя робота полягає у конструюванні 3D деталей та віртуальній зборці літака. Тобто, компанії, які замовляють Boeing літаки, хочуть бачити щось своє. Тому я працюю над такими проектами. Потім такі проекти відправляють у Сполучені Штати. За їх шаблонами створюють нові машини, що підкорюють небесний простір».

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
больше новостей
новости партнеров
delta = Array ( )