АТОграф
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
14 марта 2019
863
"День добровольця – одне з найкращих свят, які ми святкуємо", -  спогади бійців про те, як все починалось

В день Добровольця бійці одного з добровольчих підрозділів - «Азов», який було створено на початку 2014 року, а вже в кінці цього ж року було включено до складу Національної гвардії України, розповіли про події п’ятирічної давнини.

Окремий загін спеціального призначення військової частини 3057 сьогодні продовжує виконувати завдання в складі сил ООС, але тоді все тільки починалося.

Чок згадує, як вперше заїхав на бойові. В «Азов» він прийшов лише місяцем раніше, і саме тоді почалися запеклі бої за Широкине. Доброволець із Житомирщини був водієм на «Спартані» з установкою «Сармат». 14 лютого їхній екіпаж разом із піхотою перечікував у посадці під селищем дуелі артилерії майже весь день.

«У сутінках ми мали наступати. ЗСУшна артилерія повинна була добре «накрити» Широкине, а ми вже зачищати. Наше завдання було дійти до школи і закріпитись там. О десятій вечора дізнаємось, що артилерії не буде», ‒ згадує Чок. ‒ «Та бійці були налаштовані рішуче».

14 марта 2019
1126
Вони першими прийняли удар. Українських добровольців нагородили у Слов’янську

Гвардійці батальйону спеціального призначення «Донбас», окремого загону спеціального призначення «Азов», батальйону оперативного призначення імені генерала-майора Сергія Кульчицького отримали державні та відомчі нагороди. Церемонія нагородження пройшла у військовій частині 3035.

Добровольчі підрозділи формувалися переважно весною 2014-го року. Люди йшли туди за покликом серця. Їхня мотивація була настільки сильною, що це перекривало брак техніки, озброєння, вишколу. Ворог їм платив тваринною ненавистю, вони ж відчайдушно билися за право української нації на самовизначення.

«У Дебальцевому нас крили мінометним вогнем, ГРАД прилітав, ДРГ намагались заволодіти нашим блокпостом. Я був командиром «клапана» на Хресті [стратегічне перехрестя в районі Дебальцевського плацдарму]», - ділиться офіцер з корегування вогню військової частини 3066 старший лейтенант Олег Сандул. Після Майдану, він взяв участь у захисті від сепаратистів адміністративних установ у Херсоні. Відтак долучився до батальйону оперативного призначення імені генерал-майора Сергія Кульчицького.

13 марта 2019
821
Считайте меня добровольцем:  призывники о срочной службе

В Украине стартовал весенний призыв на срочную службу. Согласно указу президента Украины, продлится он три месяца – с апреля по конец июня. Как уверяют официальные источники, призыв продлен для обеспечения его качества и количества.

Кроме того, как показывают исследования общественного мнения, проведенного Центром Разумкова, ВСУ сегодня полностью или в основном в сумме доверяют 62% украинцев. Полностью или в основном не доверяют почти 31%, т.е. треть населения страны.

Возникает вопрос, как можно призывать на срочую службу тех, кто армии не доверят? Или тех, кто боится, не чувствует в себе сил, не имеет уверенности? Да и тех, кто откровенно не хочет учиться военному делу?

Государство проблему знает, множественные методы отказа признает законными и соответствующими международным требованиям, но менять систему призыва не спешит. Государству почему-то не нужен качественный призыв, нужен количественный.

С другой стороны – а как быть со спускаемым Генштабом планом? Для Харьковщины он на эту весну составляет 1500 человек.

5 марта 2019
744
Якби мій пес міг прочитати, скільки всього хорошого я думаю про нього, то, мабуть, запишався

Знайомство Макса та Олександра розпочалось рік тому. Німецькій вівчарці Максу було 8 місяців, контрактнику Олександру 20. Пес був дуже активний, неслухняний та грайливий, а контрактник Олександр боявся собак через спогад з дитинства, але стійко вірив у своє покликання бути кінологом. Історія їх дружби почалась з невпевнених поглядів один на одного, але переросла у стосунки повні довіри та розуміння.

Молодший сержант Олександр Чипорнюк потрапив до 2 Галицької бригади з Житомирської області:

- Коли прийшов до військкомату однозначно ще не мав уявлення про те, куди йти служити. Але дуже хотів займатись з собаками. Друг кликав до прикордонників, бути там кінологом. Я ж подивився багато роликів про Нацгвардію, читав статті і подумав тоді, що це престижно бути нацгвардійцем. Мене запитали: «до Львова чи до Києва?». Я вибрав Львів, бо місто подобалось.

Після підготовчого курсу склав присягу та залишився служити у першому батальйоні бригади, у Львові. Вже через пів року службу підписав контракт із Нацгвардією.

2 марта 2019
973
Горді почесним званням сержант Нацгвардії

Сержант є символом передового досвіду в початковій підготовці до вступу, експертом у всіх завданнях воїнів і бойових тренуваннях, живе армійськими цінностями, ілюструє етнос воїна, а головне - є втіленням армії, як професії. Високі слова є своєрідним полотном для характеристики військовослужбовця, який досить часто залишається в тіні, але роль сержанта в армії не варто недооцінювати. Особливо, якщо враховувати реалії нашого часу та запровадження професійного сержантського корпусу рівня країн НАТО, який заплановано створити в Україні до 2020-го року. Передбачається, що так звана «реформа сержантів» не тільки сприятиме розвитку військової сфери, але й поставить сержанта на щабель вище, враховуючи рівень володіння знаннями та здатність приймати рішення. Дивлячись на курсантів Національної академії Національної гвардії України (далі – Академії Нацгвардії) відразу можна зробити висновок, що почесне звання сержанта вони отримали заслужено. З нагоди професійного свята - Дня професійного сержанта в Україні, такі різні за характером та статтю, курсанти поділилися своїм баченням сержантського життя.

20 февраля 2019
918
"До" та "після": Національна гвардія України показала ступень прогресу за останні 5 років

«Почувши гуркіт, я цієї ж секунди прокинувся й миттєво ліг на підлогу біля ліжка», — саме так почалося знайомство із Національною академією Національної гвардії України Ігора Шафігуліна, хлопця, який у свої тодішні 21 побував в АТО й два рази в полоні.

«Ми з товаришами, яких разом зі мною звільнили з полону й повезли до Харкова в Академію, лежали відпочивали, і в цей час тут проводилися якісь заходи, де використовували гармати. Їх гуркіт змусив мене й інших військових припасти до підлоги», — сміючись доповнює розповідь Ігор, який уже тоді вирішив обов'язково повернутися до Харкова на навчання в Академію.

Досвід, навички та ціль привели Ігора Шафігуліна, тепер уже старшого сержанта, до гуманітарного факультету Академії НГУ, а навчається гвардієць уже третій рік. «В Академії я не лише знайшов справжнього себе, відчувши, що знаходжуся на своєму місці, я ще й одружився тут», — гордо ділиться Ігор, додаючи, що його дружина, Валентина Шафігуліна, викладач Академії кафедри філології, перекладу та мовної комунікації.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

22 марта 2019
больше новостей
Загрузка...
delta = Array ( )