АТОграф
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
15 июня 2020
3440
Когда героизм родных вдохновляет: как Валентина и Андрей Соколюк стали гвардейцами

Валентина і Андрій Соколюки – брат з сестрою. Разом вони проходять військову службу за контрактом у військовій частині 1141 Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Підписали свій перший контракт і стали військовослужбовцями не випадково. На таке рішення надихнула життєва історія і звитяга їхнього брата, Героя України Андрія Волоса

З початком російської збройної агресії проти України волинянин Андрій Волос 9 разів намагався добровольцем потрапити на фронт, але щоразу йому відмовляли через брак досвіду.

В 2015 році, дев’ятнадцятирічний юнак таки підписав контракт і пішов захищати територіальну цілісність України на схід. Але 28 червня 2018 року загинув у бою на Донеччині неподалік Горлівки, намагаючись прикрити собою командира роти. Його патріотизм, наполегливість і сподвижність слугували взірцем для оточуючих.

Валентині Соколюк 22 роки. Стільки ж було Андрієві Волосу, коли той загинув. Продовжити справу брата вирішила і Валентина.

21 мая 2020
4960
Вишиванка для українців – як символ непоборності нації

Історично вважається, що перший вибух моди на вишиванки почався у 1920-30-х роках. Тоді, цей вишитий одяг, носили усі, від селян до партійних керівників. У березні 1953 року, задля масового виробництва цього одягу, було розроблено три типи сорочок: «українка», «гуцулка» та «чумачка». Наприкінці 1950-х вишиванка знову набула популярності. Кажуть, що Микита Хрущов, який на той час був при владі, полюбляв саме вишиті українські сорочки. Після розвалу Радянського союзу українська вишиванка знову набула неабиякої популярності.

Українська вишиванка – це як символ непоборності українського народу. Це як та сакральна річ, яку не могли відібрати. Вишиті на тканині візерунки до цього часу голосно заявляють «Я – українець. І у мене цього не забрати».

Насправді ж, українці вишивали та носили вишиванки задовго до того, як це стало «модним». Вишивання – ремесло, яке передавалось з покоління в покоління.

13 апреля 2020
2883
Різні, але залежні один від одного

Спалах захворювання у світі розпочався у грудні 2019 у місті Ухань, Хубей (Китай) та визнаний ВООЗ пандемією 11 березня 2020 року. В Україні карантинні обмеження розпочалися 12 березня. Тепер звичне життя потребує трансформацій та пристосування. Пізніше про це писатимуть наукові роботи, робитимуть документальні хроніки з тими, хто вижив. Сто років тому світ вже переживав біологічні та соціальні мутації викликані пандемією Іспанки. Серед жителів України різного віку, є ті, хто підтримує карантинні заходи і виконує всі рекомендації щодо особистої безпеки та самоізоляції. А є ті, хто має іншу думку і висловлює свій протест, категорично не сприймаючи жодних обмежень. Досвід показує, що сьогодні важливо виявляти вразливі верстви населення та протидіяти поширенню вірусу та зупинити соціальну активність. Останній фактор вимагає аналізу, зрізу біопсихічних характеристик людей, щоб владі та активістам стати почутими кожним. Ми вирішили проаналізувати різні покоління військових та розповісти, що кожен з них думає про заборони, свободу, відповідальність та нехтування правилами у контексті карантину. У тексті гвардійці розказують, як різні, але залежні один від одного люди в складні часи можуть врятувати світ, якщо знатимуть і дбатимуть один про одного більше. Лейтенант Тетяна Проказюк живе та працює у Золочеві, Львівської області. Дівчині 21 рік. Говорить, що карантин у Золочеві менш помітний ніж у великих містах через малу активність громад, тим не менше порушення, непоінформованість та скептицизм населення роблять своє.

6 апреля 2020
3343
Как превратить хобби в комфортную "срочную" или контрактную службу - знают в Нацгвардии

Гвардійські кінологи разом зі своїми службовими собаками день-у-день виконують завдання з охорони громадського порядку, конвоювання заарештованих та засуджених та під час виконання завдань в районі проведення ООС.

Ми підготували для вас історії гвардійців з кінологічного підрозділу 5 Слобожанської бригади.

Історія Олександра Братковського та Альзи

Молодший сержант Братковський почав свою служби у 2 Галицькій бригаді як солдат-строковик. Потім підписав контракт у Навчальному центрі Національної гвардії і мріяв стати кінологом. У цей момент у його житті з’явилася німецька вівчарка Альза. Він виховував її з 1 місяця.

«Я дуже гарно склав іспити і увійшов у трійку кращих. Мене запросили стати інструктором з кінології. Протягом 6 місяців я навчав кандидатів кінологічній справі»

Зараз Олександр та Альза проходять військову службу у 5 Слобожанській бригаді. Альза – спеціаліст зі слідової роботи і може розшукати людину по запаху на відстані до 3 кілометрів.

4 марта 2020
5231
Дай, брат, на счастье руку мне!

Петро та Михайло Огари прийшли до війська разом. Їм було по 18 та 19 років. Родом хлопці з Закарпаття, там допомагали татові та мамі вести фермерське господарства, з малечку мали німецьких вівчарок та мріяли разом про військову службу. До військкомату прийшли самі, не чекали повісток – з єдиною вимогою – служити у Нацгвардії. Пізніше, вже під час підготовки молодого поповнення, хотіли разом поїхати до Навчального центру – опановувати професію кінолога.

Михайло: «Я вважаю так, що кожен чоловік повинен послужити в армії. Так нас з братом навчив тато. Відслужив, віддав свій обов’язок Батьківщині, і будуй далі своє життя. В перший день мого перебування у 2 Галицькій бригаді я почув, що тут можна стати кінологом. Це взагалі мене окрилило. Мало того, що я потрапив до Нацгвардії, ще й можу займатись з собаками!»

Петро: «Коли нас з братом привезли до Львову, ми дуже зраділи. Львів – це як місто мрії для нас. Воно дуже гарне і комфортне. Тут, у бригаді, про кінологічну службу мені одразу розповів брат, йому ж розповіли про це хлопці зі старшого призову. Михайло дуже загорівся цим і почав вмовляти мене також обрати роботу з собаками. Фактично з перших днів ми знали, що наша ціль – потрапити у кінологічну службу».

26 февраля 2020
5728
Шагает нацгвардейский пес - он заступил в наряд!

Відповідальні за нашу безпеку, безстрашні чотирилапі, вони ретельно тренуються у своїх військових частинах, несуть службу у зоні АТО. Вони – це службові собаки. Чим живуть, що роблять та як саме виконують службові завдання тварини у Національній гвардії нам показали службовці кінологічного підрозділу 5-ї Слобожанської бригади ОТО НГУ.

«Я В НАЦГВАРДІЮ ПІДУ– НЕХАЙ МЕНЕ НАВЧАТЬ!»

Дві зовсім молоді німецькі вівчарки зустрічають гостей хоча і дружелюбно, але у їх очах застигає питання : хто ці дівчата і нащо вони тут? Еріку лише рік, він тільки-тільки виходить з щенячого віку. Антею 2,5 роки – він вже дорослий, освідчений пес. Їх наставники — молодший сержант Владислав Гребінник та сержант Петро Дорошенко. Вони – найкращі друзі і суворі тренери-кінологи, які готують військових собак.

На службу, говорить Владислав, спеціально обирають 6-7-місячних собак. За породою, здебільш це німецька та бельгійська вівчарки, рідше спанієлі та лабрадори. Частіше їх беруть з притулків, рідше надсилають з закордону. А іноді трапляються зовсім чудові випадки. Так, у 2016 році президент Superior Golf Club Юрій Сапронов подарував 10 цуценят вівчарів (8 німецьких і дві бельгійських) саме 5 Слобожанській бригаді. Один з цих песиків – наш новий знайомий Антей, гордість бригади та призер багатьох конкурсів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Подтверждено:  
86 140 
+1 592
Болеет:  
38 462 
+1 040
Выздоровело:  
45 686 
+530
Умерло:  
1 992 
+22

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )