Бурхливі політичні новини останніх днів відсунули на другий план важливу економічну подію. Вчора, в Одесі, закінчила роботу Всеукраїнська нарада з актуальних питань формування та реалізації державної регіональної політики.

На нараді обговорювалися підходи та особливості підготовки регіональних стратегій розвитку. Важливість цих документів не викликає сумніву. Це комплекс програмних документів, що визначає цілі, завдання та напрями державних та регіональних політик на наступні декілька років.

В наступному, 2020 році, завершується дія Державної стратегії регіонального розвитку і відповідних регіональних стратегій. Саме тому 2019 рік, для державної регіональної політики в Україні, є визначальним. До кінця року необхідно підготувати нову Державну стратегію регіонального розвитку та регіональні стратегії всіх областей на 2021-2027 роки.

Усе навколо стрімко змінюється – у суспільстві, політиці, економіці. В таких умовах ефективним можна бути, лише коли чітко визначаєш стратегічні цілі розвитку. Як свідчить практика, період планування у 5-6 років є найбільш доцільним. Тому державна стратегія регіонального розвитку і регіональні стратегії повинні стати основою ефективної роботи центральних органів влади та обласних адміністрацій і рад на найближчі роки.

Вчора завершився Київський Безпековий Форум – одна з найважливіших політичних та експертних подій весни. Основною темою цьогорічного зібрання стало обговорення безпекових викликів, що стоять перед Україною, та розгляду сценаріїв виходу з кризи, в якій зараз заходиться наша держава.

Основним висновком двох днів обговорень, безумовно, стало твердження про безальтернативність європейського вектору розвитку України. Ми повинні рухатися у напрямку інтеграції в ЄС та НАТО. Тільки цей курс зможе гарантувати безпеку Україні та східній Європі.

Як неодноразово підкреслювалося на Форумі, зараз саме по Україні проходить «лінія фронту» захисту демократичних цінностей. Наша країна перетворилися на ключову точку, де визначається по якому напрямку піде розвиток Європи у найближчі 10-15 років. Фактично, мова йде про збереження ліберальних цінностей та свободи самовизначення ЄС. Справа в тому, що останнє десятиріччя проходить під знаком нової «холодної війни». Росія, як один з провідних геополітичних гравців світу, намагається розповсюдити свій вплив на якомога більшу територію для того, щоб гарантовано захищати свої інтереси. Якщо 20 років тому цей вплив обмежувався сусідніми країнами, то зараз, із збільшенням потужності, Росія намагається впливати на політику в країнах ЄС, США, Азії.

Вже не так багато людей згадує події п’ятирічної давнини, але саме цими днями у квітні 2014 року в Україні розпочалася так звана «русская весна», яка згодом переросла в антитерористичну операцію. Тоді, в першій декаді квітня, майже одночасно були проголошені так звані «народні республіки» в Харківській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській і Луганській областях.

Думаю, що не тільки у мене в ті квітневі дні було відчуття, що Україна стоїть на краю прірви.

В режимі правового вакууму, недостатньої легітимності органів влади та адміністративного хаосу, як ніколи, гострою виявилася необхідність у сильних особистостях, які б взяли на себе відповідальність і зупинили руйнацію країни.

Одним з таких людей став Олександр Турчинов, який тоді виконував обов’язки Президента України. Він оголосив режим проведення антитерористичних заходів по відновленню конституційного порядку. 14 квітня був оприлюднений відповідний Указ.

Чергова річниця, мабуть найвизначнішої події в сучасній історії України - Революції Гідності. Сьогодні багато людей задають собі питання «а чи були виправдані ті події?». І я вам можу відповісти однозначно – так, були. Майдан був актом сильної, незламної волі народу, який обирав свій шлях розвитку у сьогоденному багатогранному світі. Зневіра походить вид неправильних очікувань. Обираючи європейський шлях, ми обрали довгу та тернисту дорогу переходу від радянської / пострадянської країни, до європейської. Цей шлях непростий, і може розтягнутися на десятиліття, але ми обов’язково пройдемо його разом.

Експертні оцінки наслідків Майдану також є різними. До однозначно позитивних відносять повалення режиму Януковича, децентралізацію влади, відновлення курсу на європейську інтеграцію та вступ до НАТО. До негативних - зниження темпів економічного розвитку і зменшення реальних доходів громадян. Такі «експерти» наче навмисно забувають про Російську агресію, втрату частини території. На них були сконцентровані основні промислові потужності, що є основою валютних надходжень у країну. Також по за увагою залишається фактична економічна блокаду і закриття не тільки російського ринку, але й транзиту через територію РФ. Останнім таким актом економічної агресії є прокладання «Північного потоку-2», що позбавить нашу державу плати за транзит газу, та буде черговим ударом по українській економіці.

Вчора у Мюнхені завершилася конференція по політиці безпеки. У цьому році вона зібрала чи не найбільше учасників у своїй історії: лідери 40 держав, більше 100 міністрів, понад 600 експертів з глобальної безпеки.

Ще в слові-відкритті Голова Мюнхенскої конференції Вольфганг Ішингер слушно зауважив, що в світі не просто відбувається серія криз різного масштабу, але існує більш фундаментальна проблема. Ми стаємо свідками перестановки основних елементів міжнародного порядку. Починається нова ера суперництва великих держав - Сполучених Штатів, Китаю і Росії. І це при тому, що за оцінками експертів, вплив США в світі поступово зменшується.

На конференції висловлювалися думки, що у довготривалій перспективі саме Китай для США є більш серйозним супротивником. У свою чергу, на відміну від Китаю, перспективи Росії, як геополітичного опонента США, виглядають не такими багатообіцяючими.

Також експерти відзначають можливе підсилення ролі таких країн як Канада, Німеччина, Франція, Італія, Японія та Великобританія. Але безпосередньо Європейський союз недостатньо підготовлений до нової ери суперництва великих країн. Європа тільки робить перші кроки щодо вивільнення з-під впливу США, але все ж таки поки що розраховує на допомогу та захист Америки.

Вже майже півстоліття (з 1971 року) раз на рік світові лідери бізнесу, політики та громадські діячі збираються у швейцарському Давосі, де на форумі, без перебільшення, обговорюють найближче майбутнє світової економіки та координують колективну стратегію.

Цього року Форум стартував 22 січня. В його роботі взяли участь близько 70 лідерів різних країн світу, представники керівництва ООН, Міжнародного валютного фонду, Світового банку і Світової організації торгівлі. Всього - майже 3000 учасників. На жаль, на Давос-2019 не приїхали представники одразу трьох провідних західних країн світу: США, Великої Британії та Франції. Дональду Трампу завадив шатдаун, Терезії Мей – Brexit, а Еммануелю Макрону протести «жовтих жилетів». Безперечно, дискусії Форуму без думки та позиції таких постатей не були повними, але загальна тематика заходу все-ж таки не змінилася.

На цьогорічному Давосі основна увага була зосереджена на темах популізму в економіці та політиці, питаннях міжнародної торгівлі та процесу виходу Великої Британії з ЄС.