Швидкість з якою людство прямує до побудови суспільства нового формату – кіберсуспільства, безумовно вражає. На слуху сьогодні тотальна діджиталізація суспільних відносин, економіки, впровадження криптовалют, «смартизація» дому, предметів інтер’єру та навіть гардеробу.

Все це кардинально змінило побут людини, сформувало новий спосіб мислення і дало початок створенню нових форм взаємодії між індивідами. Виникнення цифрового середовища одразу ж створило передумови і до появи нових злочинів та способів їх вчинення. Причому, у цьому аспекті злочинність завжди йде на крок або навіть на декілька кроків попереду органів влади чи правоохоронців. Остання статистика прикро вражає. У 2016 році кіберзлочини зайняли 2 місце з усіх зареєстрованих злочинів в світі. В Україні кількість зареєстрованих кіберзлочинів за даними Національної поліції щорічно збільшується на 2,5 тисячі.

За 2017 рік хакери викрали понад 16,7 млрд. дол. США по всьому світу. Крім того, персональні дані щонайменше 40 млн. людей були викрадені різними угрупуваннями. Досить часто до роботи таких анонімних хакерських угрупувань та викрадень даних причетні навіть окремі держави.

Народний депутат України від політичної партії «Народний Фронт» та член Комітету з питань правового забезпечення правоохоронної діяльності Ігор Олександрович Котвіцький прозвітував про підсумки роботи під час 8 сесії Верховної Ради України, а також розповів про плани на 9 сесію, яка розпочнеться вже у вересні.

Ігоре Олександровичу, що Вам найбільше запам’яталось під час 8 сесії Верховної Ради?

Передусім те, що робота в Парламенті стала більш динамічною. Це відчули майже всі депутати. Зокрема, врешті Верховною Радою були прийняті життєво важливі для держави Закони «Про національну безпеку», «Про вищий антикорупційний суд» та «Про деокупацію Донбасу».

Яку участь фракція «Народного Фронту» прийняла у цій роботі?

Під час 8-ої сесії Верховної Ради України всього було ухвалено 88 Законів, з яких майже половина (43) була ініційована народними депутатами фракції «Народного Фронту». Фракція «Народного фронту» постійно піднімає та послідовно відстоює питання невизнання анексії Криму, підтримки учасників Революції Гідності, соціальних гарантій військовослужбовців, охорони дитинства тощо.

Людина – не товар! Саме право на свободу та гарантія недоторканості особистості є однією з ключових ознак демократичності держави. Боротьба з торгівлею людьми та примусовою працею – є наріжним каменем в цій сфері.

Згідно з оцінками Міжнародної організації праці, число жертв примусової праці сьогодні становить майже 21 млн. осіб. Переважна кількість постраждалих людей знаходиться у країнах Африки та Близького Сходу. В Україні ситуація не така критична, але злочини цієї категорії є, все-ж таки, доволі розповсюдженими. За роки Незалежності жертвами торгівлі людьми стали близько 160 тисяч українців. Найчастіше це відбувалося, коли наші співвітчизники їхали працювати закордон.

За даними статистики, все більшого поширення набувають форми торгівлі людьми, не пов’язані з сексуальною експлуатацією, зокрема – трудова експлуатація (сільськогосподарські роботи, будівництво, примусове жебракування). Причому жертвами найчастіше стають чоловіки працездатного віку або особи з явними ознаками інвалідності, без постійного місця проживання та інші малозабезпечені категорії громадян.

Низка моторошних ДТП з великою кількістю жертв, які сталися минулого тижня на автомагістралях України, та вкрай напружена ситуація на дорогах в цілому, наводять на думку щодо масштабу персональної безвідповідальності водіїв та власників автотранспортних засобів. Як наслідок, перші часто та свідомо порушують правила дорожнього руху, другі – нехтують вимогами щодо технічного стану автотранспорту, а у випадках перевантаження автомобілів – ще й руйнують дороги, внаслідок чого потерпають всі учасники дорожнього руху.

В Україні існує всім відоме прислів’я – «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Воно стосується не стільки чистоти в буквальному розумінні, скільки чистоти думок та правильності помислів. Людина, яка не смітить в себе вдома, в своїй країні, веде себе з повагою до оточуючих і в іншому. Вона завжди зважає на наслідки своєї поведінки. Тож, цілком ймовірно, що проблема порядку та безпеки на дорогах лежить, як не дивно, в першу чергу, в площині само свідомості та поваги.

Нове цифрове середовище та технології, що пов’язані з цифровізацією, поступово та невідворотно змінюють життя кожного. Стало нормою отримувати державні чи комерційні послуги в електронному вигляді, робити покупки через Інтернет, переносити спілкування, роботу, навіть відпочинок, у глобальну мережу. Ці тенденції невідворотні, але при цьому необхідно чітко розуміти ризики, загрози та виклики, що постійно виникають в інформаційно-цифровому середовищі.

Одним з основних проблемних питань, що зараз постають у глобальному інформаційно-цифровому середовищі, є безпека. Кількість загроз та ризиків в цій сфері постійно зростає. Наприклад, за даними Всесвітнього економічного форуму, у 2017 році втрати від кібератак в світі склали близько трильйона доларів США!

На думку експертів, якщо не вживати рішучих та ефективних дій з протидії, збитки від кіберзлочинців будуть тільки зростати. Наприклад, в Україні протягом 2017 року зареєстровано 100 мільйонів кібератак. Це вдесятеро більше, ніж роком раніше!

Однією із ключових ознак цивілізаційного розвитку держави є її ставлення до соціальних проблем.

Статтею 1 Конституції України проголошується, що Україна є соціальна, правова держава. Згідно поширеного правового тлумачення, соціальна держава – це держава, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві.

Наскільки проголошений правовий принцип відрізняється від українських реалій розуміють усі. Кожен може рано чи пізно зіштовхнутися із потребою у соціальному захисті, а деякі діти мають таку потребу вже від самого народження.

Тому, ніколи не втратить своєї актуальності питання про рівень турботи держави про осіб, які потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту, про проблеми і перешкоди, з якими зіштовхуються найменш соціально захищені люди. І розмову цю необхідно починати передусім в стінах Парламенту та Уряду.