Виталий ПОРТНИКОВ
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
15 января 2021
1367
Росія демонтує міжнародне право

Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анекосованим Кримом знову продемонструвало, що у сучасному світі існують дві системи міжнародного права - загальноприйнята і ... російська. Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік - Придністров'ям, Абхазією і Південною Осетією - вона легалізувала власний контроль над Кримом, офіційно оформила приєднання окупованої території. І саме це рішення стало одним з головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ.

Однак це рішення - як і будь-які інші рішення міжнародних інституцій - не матиме для Росії ніяких реальних наслідків. Бо саме після анексії Криму Кремль остаточно визначився з відмовою від пріоритету міжнародного правосуддя, а потім і оформив цю відмову у новій редакції Конституції Росії.

По суті, Путін пішов тим самим шляхом, яким пішов Сталін після Другої Світової війни - тільки у «скороченому» варіанті. Радянський Союз займався тим самим і у Європі, і у Азії - фактична анексія країн Балтії і Туви, оформлення розколу Німеччини, контроль над територіями країн Центральної Європи, визнання комуністичних урядів у Китаї і у Кореї. У 1975 році, незважаючи на те, що не всі західні уряди погоджувалися з таким підходом до міжнародного права, сталінські рішення були оформлені під час наради в Гельсінкі - причому підписи під його Заключним актом поставили не тільки керівники європейських країн, але і президент США разом із генеральним секретарем ЦК КПРС. Чотирма роками раніше КНР зайняло місце Китайської республіки в ООН, а уряд Чан Кайши - до того моменту немов би законний уряд Китаю - вже офіційно «ужався» до розмірів острова Тайвань. Так що у Сталіна все вийшло. І навіть коли у 1991 році розпався Радянський Союз і зник Варшавський договір, це аж ніяк не призвело до остаточного демонтажу сталінської системи світу. А головне - не призвело до демонтажу принципових підходів Кремля до міжнародного права.

13 декабря 2020
4068
Гафт. І не тільки він

Я бачу, що українці тільки сьогодні приходять до того, з чим євреї живуть сторіччями. Є видатні письменники, актори, науковці, композитори, які водночас є публічними антисемітами. Від цього Вагнер не перестає бути Вагнером, Достоєвський - Достоєвським. Від цього не втрачають своєї цінності «Нібелунги» чи «Біси». Просто це потрібно усвідомлювати. Як і українцям потрібно тепер усвідомлювати, що діячі радянської культури, яких вони вважали своїми, можуть виявитися шовіністами і українофобами.

Критерії в цій ситуації є дуже простими.

Перший - ці люди є іноземцями, а не своїми, якого б етнічного похождення - російського, українського, єврейського - вони б не були.

Другий - треба з повагою ставитись до громадянської позиції тих росіян, які адекватно оцінили напад своєї держави на Україну, окупацію Криму і Донбасу.

Третій - життєвий внесок тих росіян, які виявилися союзниками свого людиноненависницького режиму, треба оцінювати з точки зору того, наскільки їхня творчість і громадянська активність вплинула на ваш власний розвиток - так, як норвежці сьогодні оцінюють внесок свого великого співвітчизника і прихильника Адольфа Гітлера Кнута Ґамсуна. Якщо схарактеризувати таке ставлення двома словами - це пам’ять і скорбота. У Норвегії видаються книжки Ґамсуна, вивчається його непересічна творчість, знімаються фільми, але немає вулиць Ґамсуна. До спадщини людей, які виявилися прихильниками путінізму, слід ставитися саме так. Треба пам’ятати ту їхню роботу, яка витримає випробування часом (від більшості залишиться небагато, бо це культура герметичного світу). Але не ходити по їхніх вулицях.

5 декабря 2020
3423
44 - территория государственного террора

Представители общественной организации КрымSOS на презентации уже второго исследования, посвященного жертвам насильственных исчезновений в аннексированном Крыму, заявили о 44 жертвах таких исчезновений. При этом о судьбе 15 из них ничего не известно, а в 11 из 15 случаев есть доказательства причастности государственных органов России или связанных с нею группировок к преступлениям. И понятно, что всякий раз мы говорим вовсе не о случайных людях, которые взяли и исчезли средь бела дня, а об активистах с четко проявляемой гражданской позицией или членах их семей.

За этими сухими цифрами скрывается сущность современного Российского государства – асимметричной федерации репрессий. Причем ошибется тот, кто скажет, что такой вид государство Владимира Путина приобрело после аннексии Крыма. Нет, Крым – это, уверен, просто еще один гвоздь в гроб российского правосудия, это окончательный разрыв с нормами международного права, который теперь обозначен и в соответствующих статьях Конституции Российской Федерации. Когда было решено вписать в эту Конституцию часть территории другого государства под фальшивым предлогом о принятии в состав России «независимого государства», а затем когда Кремль отказался от примата международного правосудия в пользу решений своих, выполняющих любые «пожелания» властей, судей.

5 ноября 2020
2869
Расторжение оговора

Оправдание в Италии бывшего украинского военнослужащего Виталия Маркива - это не просто торжество правосудия. Это еще и серьезный провал российской пропаганды - именно поэтому о решении суда в Милане так скупо сообщают российские провластные медиа, уделявшие предыдущему процессу над Виталием Маркивым столь пристальное внимание.

Обвинительный приговор Маркиву был одновременно и оправданием российского "правосудия". Он доказывал, что страна, которая аннексировала украинский Крым и вторглась в украинский Донбасс, имеет не просто моральное, но и самое что ни на есть прикладное право судить украинских военнослужащих, которые защищали свою страну. Он доказывал, что возбуждение Россией уголовных дел против украинских политиков и военнослужащих - это не идиотизм, а норма цивилизованного правосудия. И что самое важное - этот приговор уравнивал украинских военных с бандитами и наемниками, которые пошли на службу к Путину, чтобы заработать на предательстве родины в Крыму и Донбассе.

28 октября 2020
1916
Власть без "зеленых"

«Эти выборы – лучшее, что могло случиться в Литве в такое трудное время», – заявила бывший президент страны Даля Грибаускайте после второго тура парламентских выборов в стране. Думается, говоря о лучшем, Грибаускайте имела в виду не только сам факт проведения выборов в эпоху пандемии, но и смену власти – «меньше популистских обещаний и больше полезных дел. Пришла политика нового поколения».

С оценкой Грибаускайте можно согласиться. В результате выборов уверенную победу одержали оппозиционные партии, а лидер правящей партии Союз крестьян и зеленых Рамунас Карбаускис признал свое поражение. У Грибаускайте во время ее пребывания на посту главы государства были очень непростые отношения с «крестьянами» и коалицией, которую они создали. Коалиция эта пережила немало скандалов и потрясений. Но основной ее проблемой была постоянная необходимость опираться на поддержку популистских партий, само пребывание которых во власти вносило «постсоветские» нотки в литовскую политику.

15 октября 2020
3402
Символ или рычаг?

Белорусский президент Александр Лукашенко дополнил список должностных лиц своей страны, против которых введены санкции Европейского союза. Сегодня определится и новый список российских чиновников, против которых будут введены санкции в связи с отравлением оппозиционера Алексея Навального.

Таким образом, санкционные меры Запада против России и её сателлитов приобретают системный характер и становятся главным орудием воздействия на Кремль, как в случае с внешнеполитическими действиями Москвы, так и в связи с репрессиями против оппозиционеров или коррупционными преступлениями. "Список Магнитского", санкции за Крым и Донбасс, отравление Скрипалей, теперь и "список Навального". И отдельно – санкции против режимов, которые поддерживает Москва.

Необходимо, однако, понять, до какой степени западные санкции являются реальным рычагом воздействия, а до какой – уступкой общественному мнению и собственной порядочности европейских государственных деятелей. Конечно, если ты политик в цивилизованном мире, то не можешь просто закрывать глаза на избиение демонстрантов или на агрессию против суверенного государства. Ты должен реагировать. Но поскольку ты должен реагировать так, чтобы не навредить экономике и политическим интересам, ты можешь применить только тот рычаг, который ничему существенно не помешает. Тебе нужны такие санкции, которые показали бы, что ты возмущен, но вместе с тем не помешали бы принимать Владимира Путина в европейских резиденциях и строить "Северный поток – 2". И именно поэтому рычаг и превращается в символ, демонстрацию несогласия и беспомощности одновременно.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Подтверждено:  
1 172 038 
+4 383
Болеет:  
250 031 
-10 330
Выздоровело:  
900 749 
+14 501
Умерло:  
21 258 
+212

Сегодня
20 января 2021
больше новостей
delta = Array ( )