Виталий ПОРТНИКОВ
1 23 4 5 6 7 8 9 10
15 апреля 2021
4024
Приметы тления

Принимая решение о телефонном звонке Владимиру Путину, президент Соединенных Штатов мог стремиться удержать кремлевского правителя от агрессивных действий по отношению к Украине, продемонстрировать, что Вашингтон не будет равнодушен к новым провокациям, - ну и одновременно вовлечь Путина в диалог, чтобы обозначить цену, которую российское руководство заплатит за возможную агрессию.

Но это - мотивы политика. А есть мотивы "гопников". В Кремле предложение провести саммит сразу же восприняли исключительно как признак слабости и начали диктовать свои условия. Помощник президента России Юрий Ушаков заявил послу США Джону Салливану, что никаких новых санкций быть не должно, иначе Москва "отреагирует самым решительным образом". Что именно подразумевается под этим самым решительным образом, в Кремле не поясняют. Но можно сделать вывод: если новые санкции будут, Путин не встретится с Байденом. И нападет на Украину?

В России всегда воспринимали элементарное желание объясниться как признак слабости. Сейчас повторяется история с главой европейской дипломатии Жозепом Боррелем. Он прилетел в Москву вовсе не потому, что опасался российских "решительных мер", а потому что хотел довести до сведения российского руководства позицию стран Европейского Союза после попытки отравления и ареста Алексея Навального. В результате Сергей Лавров вместе с придворной журналистской обслугой публично унизил высокого гостя, в очередной раз продемонстрировав, что современная российская дипломатия и пропаганда придерживаются модели поведения хулигана из подворотни.

1 апреля 2021
3377
Это хороший урок для нас

Ветерану российской пропаганды Владимиру Познеру пришлось покинуть Грузию после стихийных акций протеста из-за его приезда. Пропагандист, который начал обманывать своих слушателей еще в советское время и благополучно продолжает лгать в путинскую эпоху, был пропущен на территорию страны, но отметить собственный день рождения ему помешали люди, которые собрались у его гостиницы. После чего Познер собрал манатки и вернулся в Россию. Грузины не могут – и не должны – прощать ему поддержку российской оккупации грузинских территорий.

Уже не раз приходилось объяснять, что Познер – куда более опасный пропагандист, чем Киселев или Соловьев. То, что эти люди лгут, большими буквами написано на их раскормленных физиономиях. Доверять словам таких людей может только тот, кто сам исповедует зло и хочет быть частью человеконенавистнического путинского режима.

Познер с его западным опытом старается придать этому режиму человеческий вид, имитировать многоголосицу и дискуссию. Он придает лжи видимость правды, черному – сотни оттенков серого. Тем он и опасен. Опасен и тот рабский восторг, который испытывают многие украинцы при виде таких, как Познер – придыхание провинциальной неполноценности и второсортности, тот самый комплекс крепостнической неполноценности, который позволяет им голосовать за цирк.

16 марта 2021
2759
Козак отримав завдання тягнути час

Заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак заявив, що в українського керівництва «не існує ніякого мирного плану» щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ці слова головного російського переговірника на українському напрямку значно відрізняються від тверджень представників українського керівництва, серед яких і президент країни Володимир Зеленський.

У Києві наголошують, що Німеччина і Франція підготували власні пропозиції щодо виконання Мінських угод - це і є новий «мирний план», Україна внесла до цього плану свої уточнення - і тепер пропозиції спрямовані Росії і інші учасники «нормандського формату» очікують на її реакцію.

У викладі Козака все виглядає з точністю до навпаки. Представники Німеччини і Франції зробили спробу погодити компромісний проект рекомендацій для ТКГ. У Росії цей проект розцінили як «надмірно компромісний», підготували свої уточнення і запропонували Україні виступити зі своїми. А у Києві мовчать.

11 февраля 2021
4940
Суверенная свора

Министр иностранных дел России Сергей Лавров утверждает, что "западные коллеги" пытаются сделать его страну "послушной". Мария Захарова, верная оруженосица путинского Риббентропа, утверждает, что Запад отправлял главу европейской дипломатии Жозепа Борреля в Москву, чтобы устроить "публичную порку". А когда это не получилось - впал в истерику.

Лавров и Захарова ошибаются. Запад вовсе не хочет, чтобы в России его "слушались". Запад хочет, чтобы российские войска не пересекали границы соседних стран, не убивали и не грабили. Запад хочет, чтобы российское руководство не применяло запрещенное во всем мире химическое оружие - ни за границами страны, ни у себя дома. Запад хочет, чтобы опричники этого самого российского руководства не избивали собственных граждан. Это не вопрос послушания, господин Лавров. Это вопрос человеческого поведения. Люди не должны вести себя как дикие звери, даже если работают на должностях министра иностранных дел или президента России. Нахождение на такой должности - это вовсе не привилегия быть чудовищем.

15 января 2021
3889
Росія демонтує міжнародне право

Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анекосованим Кримом знову продемонструвало, що у сучасному світі існують дві системи міжнародного права - загальноприйнята і ... російська. Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік - Придністров'ям, Абхазією і Південною Осетією - вона легалізувала власний контроль над Кримом, офіційно оформила приєднання окупованої території. І саме це рішення стало одним з головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ.

Однак це рішення - як і будь-які інші рішення міжнародних інституцій - не матиме для Росії ніяких реальних наслідків. Бо саме після анексії Криму Кремль остаточно визначився з відмовою від пріоритету міжнародного правосуддя, а потім і оформив цю відмову у новій редакції Конституції Росії.

По суті, Путін пішов тим самим шляхом, яким пішов Сталін після Другої Світової війни - тільки у «скороченому» варіанті. Радянський Союз займався тим самим і у Європі, і у Азії - фактична анексія країн Балтії і Туви, оформлення розколу Німеччини, контроль над територіями країн Центральної Європи, визнання комуністичних урядів у Китаї і у Кореї. У 1975 році, незважаючи на те, що не всі західні уряди погоджувалися з таким підходом до міжнародного права, сталінські рішення були оформлені під час наради в Гельсінкі - причому підписи під його Заключним актом поставили не тільки керівники європейських країн, але і президент США разом із генеральним секретарем ЦК КПРС. Чотирма роками раніше КНР зайняло місце Китайської республіки в ООН, а уряд Чан Кайши - до того моменту немов би законний уряд Китаю - вже офіційно «ужався» до розмірів острова Тайвань. Так що у Сталіна все вийшло. І навіть коли у 1991 році розпався Радянський Союз і зник Варшавський договір, це аж ніяк не призвело до остаточного демонтажу сталінської системи світу. А головне - не призвело до демонтажу принципових підходів Кремля до міжнародного права.

13 декабря 2020
6429
Гафт. І не тільки він

Я бачу, що українці тільки сьогодні приходять до того, з чим євреї живуть сторіччями. Є видатні письменники, актори, науковці, композитори, які водночас є публічними антисемітами. Від цього Вагнер не перестає бути Вагнером, Достоєвський - Достоєвським. Від цього не втрачають своєї цінності «Нібелунги» чи «Біси». Просто це потрібно усвідомлювати. Як і українцям потрібно тепер усвідомлювати, що діячі радянської культури, яких вони вважали своїми, можуть виявитися шовіністами і українофобами.

Критерії в цій ситуації є дуже простими.

Перший - ці люди є іноземцями, а не своїми, якого б етнічного похождення - російського, українського, єврейського - вони б не були.

Другий - треба з повагою ставитись до громадянської позиції тих росіян, які адекватно оцінили напад своєї держави на Україну, окупацію Криму і Донбасу.

Третій - життєвий внесок тих росіян, які виявилися союзниками свого людиноненависницького режиму, треба оцінювати з точки зору того, наскільки їхня творчість і громадянська активність вплинула на ваш власний розвиток - так, як норвежці сьогодні оцінюють внесок свого великого співвітчизника і прихильника Адольфа Гітлера Кнута Ґамсуна. Якщо схарактеризувати таке ставлення двома словами - це пам’ять і скорбота. У Норвегії видаються книжки Ґамсуна, вивчається його непересічна творчість, знімаються фільми, але немає вулиць Ґамсуна. До спадщини людей, які виявилися прихильниками путінізму, слід ставитися саме так. Треба пам’ятати ту їхню роботу, яка витримає випробування часом (від більшості залишиться небагато, бо це культура герметичного світу). Але не ходити по їхніх вулицях.

1 23 4 5 6 7 8 9 10
Подтверждено:  
3 501 955 
+4 478
Болеет:  
353 695 
-4 843
Выздоровело:  
3 059 741 
+9 082
Умерло:  
88 519 
+239
Привито:  
13 753 066 
+70 797

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( )