ТОП-темы:       ДТП в центре Харькова   
Герои АТО
12 3 4 5 6 7 8 9 10
10 августа 2017
3340
Історія про тернополянина, який рятував бійців з вогню і з того світу

Спочатку була школа, потім Чортківське медучилище, пізніше — Тернопільський державний медичний університет ім. І. Горбачевського. Працював Андрій Місяць у сімейній медицині, лікарем у Копичинській виправній колонії, в останні роки — лікарем-наркологом Гусятинської районної лікарні. Коли на сході країни розпочалася війна, активіст Mайдану, який пліч-о-пліч з іншими відстоював інтереси майбутнього, потрапив туди в третю хвилю мобілізації. Швидко зібрав найнеобхідніше. Залишаючи молоду дружину і маленького Антона, сказав: «Хто, як не я, це мій обов’язок насамперед перед моїм сином…»

Спочатку були підготовчі курси на полігоні, де працював черговим лікарем та інструктором з військово-медичної підготовки, потім потрапив на справжню війну, на якій навчився робити те, чого раніше не уявляв.

Молодий чоловік побував у найгарячіших точках буремного сходу: Станиця Луганська, Щастя, Дебальцеве… З перших днів скуштував бойового пороху, особливий терпкий смак якого відчуває і досі. Служив у медроті 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Доля звела його з відчайдушним молодим хірургом із Закарпаття, який згодом став легендою та народним героєм — Олександром Данилюком. Команда медиків із 14 осіб, до складу якої увійшов ще один наш земляк, анестезіолог Михайло Ткачук із Манівців, творила дива, рятуючи бійців з-під вогню та витягуючи з того світу…

9 августа 2017
4294
Богдана не простим

На Тернопільщину прибув кортеж з тілом 18-річного бійця Богдана Ішутіна, котрий проходив службу в зоні АТО. Зустріти загиблого військовослужбовця в його рідному місті Теребовлі зібралися сотні людей – представники влади, діти з лампадками, жінки з квітами, багато молоді.

Богдан Євгенович Ішутін (11.10.1998 – 22.05.2017)

Народився 11.10.1998 року в селищі Теребовля (Тернопільська область), Україна.

Богдан був наймолодшим у багатодітній сім'ї.

Мати Богдана все життя працювала вчителькою фізики у місцевій школі та фінансово була неспроможна добре забезпечити своїх дітей.

Сім’я тяжко заробляла гроші на існування. У вільний від викладання час, вчителька торгувала на місцевому ринку.

Коли Богдану виповнилось 18 років, він одразу ж підписав контракт на військову службу.

Звання: солдат

Військовослужбовець (номер обслуги) 44-ї окремої артилерійської бригади (ОАБр), Збройні Сили України.

8 августа 2017
4358
Котел під Ізварине, - пам’ятати завжди

Спекотне літо 2014 року українці не забудуть ніколи. Після переможних боїв усі з трепетом спостерігали за рухом української армії окупованим Донбасом. Бій за боєм, військові впевнено звільняли міста і села від терористичних банд. Героїзм, сила волі, впевненість і впертість вояків з одного боку і хвиля патріотизму, гордість за своє військо – з іншого. Українська армія впевнено рухалася вперед. Можливо, надто впевнено.

Важко сказати, коли настав переломний момент. Хай там як, але у гонитві за поставленими на карті прапорцями утворився перший котел на донецькому фронті. Зеленопілля, Червонопартизанськ, Ізварине, Дякове – це назви населених пунктів, які стали символом сили духу українських військових і водночас - безпорадності військового керівництва. Це синоніми слави українського війська і ганьби військового командування. А ще це синоніми підлості східного сусіда, який називав себе братом.

7 августа 2017
3344
Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе…

Днями у Прохорівці провели в останню путь Сергія Михайлика, котрий напередодні загинув в зоні АТО.

Вічна слава Герою!

Сергій Віталійович Михайлик (….1989– 31.05.2017) 28 років…

Народився 1989 року в с. Прохорівка (Черкаська область), Україна. Він народився й виріс тут, у маленькому селі, населення якого становить 400 осіб. У 2015 році пішов на фронт по мобілізації. Став до лав 80-ї ОДШБр, Збройних Сил України.  01.04.2016 року демобілізувався, а наприкінці січня 2017 вирішив повернутися на фронт підписавши контракт.

Звання: старший солдат

Посада: військовослужбовець 72-ї ОМБр, Збройні Сили України.

Загинув 31.05.2017 року внаслідок російського вторгнення в Україну, поблизу міста Авдіївка (Донецька область), Україна.

Напередодні, 30 травня – отримав важке поранення у голову під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ , у зоні проведення бойових дій. Хлопця в критичному стані перевезли у дніпровський шпиталь ім. Мечникова, фахівці якого врятували не одне життя, проте нажаль, в цей раз нічим не змогли допомогти пораненому бійцю.

6 августа 2017
3054
Тарас Григорович Шевченко, позивний "Кобзар"

Я так її, я так люблю  Мою Україну убогу,  Що проклену святого бога,  За неї душу погублю!

(Т.Г.Шевченко)

Він пішов від нас у 47 років… як і великий прозаїк українського народу. Мабуть, в честь і на славу якого і був названий батьками.

Тарас Григорович Шевченко - позивний «Кобзар» (13.08.1969 – 30.05.2017)

Народився 13.08.1969 року в м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область), Україна. Жив як усі українці, своїм тихим життям, ріс та здобував знання.

У 1987 році закінчив професійно-технічне училище № 29 м. Кривий Ріг, Україна.

У 1990-х працював в органах внутрішніх справ. 

Пізніше працював електрогазозварювальником, слюсарем на «Криворіжсталі», «Сухій Балці», ПівдГЗК, а останнім часом — електрогазозварювальником у «Вагонному депо "Мудрьона"» Придніпровської залізниці.

Строкову службу проходив тоді ще у радянській армії. Служив у військово-морських силах м. Севастополь, АР Крим, Україна. 

4 августа 2017
3883
Я уже потерял счет тому, сколько грузин погибло на российско-украинской войне

Він вірив, що Україна має шанс перемогти у цій війні з Росією. Він щиро у цю перемогу вірив!

Загинувший айдарівець Давид Сіхарулідзе – так і не дочекався дозволу на громадянство в Україні.

Давиду було 44 роки…

Сіхарулідзе Давид ( ?? 1973 – 11.05.2017)

Народився у 1973 році в Тбілісі, Грузія. 

Закінчив військову академію Грузії та військове училище Бундесверу в Німеччині.

У 1992—1993 роках воював в Абхазії. Закінчив військову академію Грузії та військове училище Бундесвера в Германії. Служив в грузинській армії у званні підполковника, з 2010 по 2014 рік був наставником в грузинському Національному тренувальному центрі «Крцанісі».

16.02.2015 року звільнився в запас та приїхав до України. В Україні, на початку квітня, став до лав батальйону «Айдар»

Звання: офіцер запасу ЗС Грузії. 

Посада: інструктор, командир підрозділу 1-ї штурмової роти 24-го ОШБ «Айдар» 53-ї ОМБр., Збройні Сили України.

12 3 4 5 6 7 8 9 10

Сегодня
20 октября 2017
больше новостей
delta = Array ( )