Щороку 22 січня Україна відзначає одне з найсимволічніших державних свят - День Злуки. Дуже цікаво протягом вже не одного десятиліття на прикладі святкування Соборності споглядати, як змінюється світовідчуття, світосприйняття українців.

Переживаючи безпрецедентні виклики та часом – страшні випробування, які випали на долю нашого покоління, ми стаємо іншими, з кожним роком події січня 1919-ого відбиваються у суспільній свідомості все більш вікопомними та важливими.

Ще трохи більше 20 років тому, коли на державному рівні тільки починали відзначати День Соборності, ми, безумовно, захоплювалися мужністю і патріотизмом наших предків, які проголосили Акт Злуки на Софіївській площі. Захоплювалися, але до кінця не могли відчути, які емоції, думки, почуття керували ними, на які жертви вони ладні були піти заради єдиної України. Це була сторінка історії, надзвичайно героїчна, але яка залишилася у далекому минулому.

Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анекосованим Кримом знову продемонструвало, що у сучасному світі існують дві системи міжнародного права - загальноприйнята і ... російська. Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік - Придністров'ям, Абхазією і Південною Осетією - вона легалізувала власний контроль над Кримом, офіційно оформила приєднання окупованої території. І саме це рішення стало одним з головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ.

Хочу поговорить с вами на очень актуальную тему — отчетах о перенесенном коронавирусе от известных личностей.

Сейчас количество переболевших людей коронавирусом уже достаточно большое. И публичные люди, как, в принципе, сейчас и надлежит известному человеку, делятся информацией о своей жизни. То есть сразу же после выздоровления они для своих поклонников обязательно записывают видео с рекомендациями, что они делали, или пишут пост и всем советуют делать так, как они.

Вот заходишь в интернет — можно энциклопедию писать о способах лечения от блогеров. Смотрю, как на ток-шоу в студии находится, например, врач (причем хороший), которая говорит, что антибиотики не нужны. Но тут же в этой студии оказываются матерые политики, которые переболели и при этом принимали и два антибиотика, а третий им кололи в задницу, и они убеждены, что выздоровели только благодаря этим таблеткам и уколам. И мы доходим до стандартной в наших краях ситуации, когда политики дискутируют с медиками о том, как все-таки правильно лечить.

Я считаю, что в нашей стране государства и так слишком много в жизни людей.

Мы свободолюбивая нация и имеем все предпосылки стать самой свободной страной в мире (самые быстрые услуги, минимум регуляций, свобода передвижения и т.д.).

Мне кажется, что технологии на данном историческом этапе развития Украины необходимо использовать:

Презентація книги Арсена Авакова «2014: миттєвості харківської весни» у Харкові ніби повернула у ті буремні часи, які назавжди закарбувалися у пам’яті. І ніби за ці майже 7 років вже стільки усього було-минуло, але те відчуття невпевненості, що супроводжувало цілодобово, та що там – кожну хвилину - неможливо забути…

Це був надважкий час невизначеності та інколи навіть здавалося – безпорадності… Коли у рідному місті не почуваєшся вдома… Коли твоїм любим Харковом швендяють незрозумілі особи зі специфічним, яскраво вираженим акцентом сусідньої держави… Коли в обличчях навіть тих, з ким пережили бозна скільки найрізноманітніших викликів, читалося лише одне питання: що далі?!...

Известно, что история иногда повторяется (Маркс даже говорил, что сначала событие происходит как трагедия, а потом — как фарс). Наиболее часто приводят в качестве примера Линкольна и Кеннеди (в этом случае, впрочем, оба раза была трагедия). 100 лет разделяло годы их избрания в качестве Президента США (1860 и 1960), годы рождения их убийц (1839 и 1939), а также годы рождения их преемников (1808 и 1909).

Кстати, оба преемника носили фамилию Джонсон; секретарь Линкольна носил якобы фамилию Кеннеди (по другим источникам — его звали Джон, как Кеннеди), а фамилия секретаря Кеннеди была Линкольн; такой же («Линкольн») была и марка автомобиля, в котором Кеннеди был убит; впоследствии на этом автомобиле производства «Форд» ездил Президент Джеральд Форд, а затем он был помещён в музей Генри Форда, при этом Линкольн был убит в театре Форда; оба — и Линкольн, и Кеннеди — были убиты в пятницу, накануне праздника, прилюдно, на глазах собственных жён, пулями сзади, южанами, скрывавшимися на складах и убитыми до суда из кольта, причём это лишь краткий (хоть и знаменитый) перечень совпадений.