"Донецькі", які воюють за Україну, - особливо запеклі. Вони ж щось доводять і чужим, і своїм. Нагадують, що вони звідси. Нагадують, що таких, як вони, тут немало. Головне - дивляться на територію війни, як на приватну територію. Всі ці містечка довкола Донецька - вони ж до війни тут усі бували, приїздили відпочивати на озера, мали дачі, вважали це частиною власного простору. Тепер цей простір - приватний простір їхнього минулого - щільно й ретельно поруйнований: спалені й пограбовані дачі, розбита порожня окружна довкола міста, неможливість потрапити до свого дому, який знаходиться по той бік лінії фронту. Звідси їхня зарядженість, їхня запеклість. Воюють там, де жили все життя. Звідки не хочуть іти.

(версия-2020:
обложение оборота, дифференциация ставок, льготы инвесторам, возврат территорий, симметричность ответственности, эффективность собственников, поощрение экспорта, приоритет занятости, стимулирование потребления, отрицательность подоходного, цикличное госрегулирование, человеческий ЕСВ, нулевое декларирование, продвижение безнала, эмиссия укрдолларов, «продажа Украины»)

«Не может дерево доброе приносить плоды худые, ни дерево худое приносить плоды добрые. Всякое дерево, не приносящее плода доброго, срубают и бросают в огонь. Итак, по плодам их узнаете их».

Это был день 6 июля 2014 года. Следующий за днём, когда над Славянском, спустя 82 дня оккупации, был поднят украинский флаг!

С самого утра, раздав команды, по разминированию и ревизии, в первую очередь электроподстанции, а затем водогона, собрались на площади. Должны были привезти продукты из Харькова.. Хлеб, которого люди не видели два месяца, продукты первой необходимости.

На площадь перед райадминистрацией стекались люди. Сначала опасливо, потом с большей смелостью подходили задавали вопросы.. -вы надолго? Когда вода будет? А электричество? А когда можно уехать будет? А школы в сентябре откроются? Кто-то плакал от эмоций, кто-то был сдержанно агрессивен, кто-то просто слушал с грустными глазами..

Сегодня день освобождения Славянска!

Украинского города, уже шесть лет как без оккупантов и всякой нечести.

На этом фото 2014го года - утро после дня освобождения. В асфальте, рядом с изрешеченной пулями стеллой - неразорвавшиеся мины.

Только-только начали восстанавливать электричество и водоснабжение в городе, завезли хлеб..

После длинного дня и сложной ночи - Мы, очень уставшие и счастливые!

Паскал-Яровой-Аваков-Полтарак.

После стольких смертей и боев начала войны, была победа!

«… вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави…" – цими словами присягають на вірність народу ті, хто вступає на службу до лав Національної поліції.

І, повірте, у тих, хто хоч раз бачив очі хлопців та дівчат під час складання цієї клятви, не залишається жодних сумнівів у щирості їхніх намірів – «Служити і захищати!». Я бачила. Це – надзвичайно емоційно зворушливий і щемливий момент, від якого підступають сльози.

Вже майже чверть століття кінець червня – не лише пора відпусток, стиглих вишень та стійкого аромату квітучої липи, це час, коли ми святкуємо одне з найважливіших державних свят.

Конституція – не лише Основний Закон, звід прав, свобод та обов`язків. Це, передусім, Символ, найвиразніше свідчення того, що Україна сформувалася як демократична та правова держава.

Щороку напередодні Дня Конституції у мене зринає безліч думок щодо України, нашого народу, успіхів, надбань, викликів, якими сповнився літопис історії за попередні 365 днів.