Посол Сполучених Штатів в Росії Джон Салліван сьогодні відлетів до Вашингтону. Саллівана, по суті, змусили виїхати з російської столиці. Таку «пропозицію» зробив йому помічник президента Росії Юрій Ушаков після того, як були запроваджені нові американські санкції і вислані з США російські дипломати, які займалися шпигунством. Російського посла у Вашингтоні немає вже кілька тижнів - Москва відкликала Анатолія Антонова після того, як президент США Джозеф Байден погодився із точним визначенням Володимира Путіна як «вбивці».

Принимая решение о телефонном звонке Владимиру Путину, президент Соединенных Штатов мог стремиться удержать кремлевского правителя от агрессивных действий по отношению к Украине, продемонстрировать, что Вашингтон не будет равнодушен к новым провокациям, - ну и одновременно вовлечь Путина в диалог, чтобы обозначить цену, которую российское руководство заплатит за возможную агрессию.

Но это - мотивы политика. А есть мотивы "гопников". В Кремле предложение провести саммит сразу же восприняли исключительно как признак слабости и начали диктовать свои условия. Помощник президента России Юрий Ушаков заявил послу США Джону Салливану, что никаких новых санкций быть не должно, иначе Москва "отреагирует самым решительным образом". Что именно подразумевается под этим самым решительным образом, в Кремле не поясняют. Но можно сделать вывод: если новые санкции будут, Путин не встретится с Байденом. И нападет на Украину?

Ветерану российской пропаганды Владимиру Познеру пришлось покинуть Грузию после стихийных акций протеста из-за его приезда. Пропагандист, который начал обманывать своих слушателей еще в советское время и благополучно продолжает лгать в путинскую эпоху, был пропущен на территорию страны, но отметить собственный день рождения ему помешали люди, которые собрались у его гостиницы. После чего Познер собрал манатки и вернулся в Россию. Грузины не могут – и не должны – прощать ему поддержку российской оккупации грузинских территорий.

Заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак заявив, що в українського керівництва «не існує ніякого мирного плану» щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ці слова головного російського переговірника на українському напрямку значно відрізняються від тверджень представників українського керівництва, серед яких і президент країни Володимир Зеленський.

У Києві наголошують, що Німеччина і Франція підготували власні пропозиції щодо виконання Мінських угод - це і є новий «мирний план», Україна внесла до цього плану свої уточнення - і тепер пропозиції спрямовані Росії і інші учасники «нормандського формату» очікують на її реакцію.

Министр иностранных дел России Сергей Лавров утверждает, что "западные коллеги" пытаются сделать его страну "послушной". Мария Захарова, верная оруженосица путинского Риббентропа, утверждает, что Запад отправлял главу европейской дипломатии Жозепа Борреля в Москву, чтобы устроить "публичную порку". А когда это не получилось - впал в истерику.

Лавров и Захарова ошибаются. Запад вовсе не хочет, чтобы в России его "слушались". Запад хочет, чтобы российские войска не пересекали границы соседних стран, не убивали и не грабили. Запад хочет, чтобы российское руководство не применяло запрещенное во всем мире химическое оружие - ни за границами страны, ни у себя дома. Запад хочет, чтобы опричники этого самого российского руководства не избивали собственных граждан. Это не вопрос послушания, господин Лавров. Это вопрос человеческого поведения. Люди не должны вести себя как дикие звери, даже если работают на должностях министра иностранных дел или президента России. Нахождение на такой должности - это вовсе не привилегия быть чудовищем.

Рішення ЄСПЛ за позовом України проти Росії щодо фактичного контролю над анекосованим Кримом знову продемонструвало, що у сучасному світі існують дві системи міжнародного права - загальноприйнята і ... російська. Окупація Криму стала кульмінацією у створенні цієї паралельної системи міжнародного права. Після того, як Росія встановила фактичний контроль над територіями колишніх радянських республік - Придністров'ям, Абхазією і Південною Осетією - вона легалізувала власний контроль над Кримом, офіційно оформила приєднання окупованої території. І саме це рішення стало одним з головних доказів, які призвели до рішення ЄСПЛ.