Позиция Харьковского областного военкомата относительно требований Геннадия Москаля о расформировании 22 батальона территориальной обороны.
З середини травня 2014 року і по цей час 22-й батальйон територіальної оборони формування м. Харкова і Харківської області сумлінно виконує свій патріотичний обов’язок по захисту суверенітету і територіальної цілісності нашої країни. Військовослужбовці батальйону пройшли нелегкий шлях у своєму становленні від вчорашніх вчителів, фермерів, пенсіонерів – сугубо цивільних осіб, до загартованих в боях справжніх вояків, захисників своєї вітчизни. Більшість населення Луганщини справедливо вважає нас своїми визволителями і захисниками від сепаратистів і російських найманців, які не зупиняються перед самими страшними злочинами проти мирних жителів, аби у будь-який спосіб очорнити Українську армію.
На превеликий жаль, не всі жителі Донбасу розуміють антиукраїнську геополітичну доктрину Кремля. Введені в оману майстерно налаштованою пропагандою, вони стають сліпим знаряддям протидії нашим збройним формуванням, а саме військовослужбовцям 22 батальйону територіальної оборони. Якщо не у вигляді збройного протистояння, то за допомогою підступних провокацій.
Так 29 вересня 2014 року наприкінці дня троє військовослужбовців 22 батальйону на чолі з офіцером, командиром взводу, заїхали у м. Сєверодонецьк у кафе «Два кума» відпочити, попити кави, «побалувати» себе «цивільною» Їжею. В цьому кафе їх вже добре знають, бо вони там неодноразово відпочивали. З хазяями кафе у наших військовослужбовців склались навіть майже побратимські відносини, настільки доброзичливими гостями вони себе зарекомендували.
Але цього разу ситуація пішла по іншому «сценарію». В кафе крім них «гуляла» велика група молодиків напідпитку. Побачивши наших військовослужбовців, вони невмотивовано почали принижувати їх гідність, використовуючи ненормативну лексику і погрози, усіляко провокуючи на конфлікт.
Зброя у наших військовослужбовців, звичайно, була з собою, адже вони знаходяться у зоні АТО і залишати її не мають право. Але з іншого боку, вони розуміли, що знаходяться не в окопах, і перед ними не озброєні вороги. Тому, щоб уникнути конфлікту, наші вояки вирушили до виходу.
У плани же «опонентів» явно не входило погашення конфлікту, і вони кинулися навздогін, продовжуючи вигукувати образи і погрози на адресу військовослужбовців. В руках у декотрих нападників з’явилася зброя – пістолети ПМ. До них приєдналися і молодики у формі «легендарного» «Беркуту», які з’явились невідомо звідкіля. Вони, використовуючи чисельну перевагу, спробували силою заволодіти особистою зброєю військовослужбовців 22 батальйону.
Ст. 22 Статуту Внутрішньої служби ЗС України гласить, що «…Військовослужбовці мають право застосовувати … зброю особисто або у складі підрозділу … у разі спроби насильного заволодіння зброєю…».
Один із військовослужбовців, щоб не допустити роззброєння своїх товаришів, рятуючи їм здоров’я, а може і життя, попередивши нападників про застосування зброї, зробив попереджувальні постріли вгору, а коли побачив, що це не зупиняє нападників, вистрілив у землю між собою і нападниками. Такі рішучі дії дали змогу військовослужбовцям 22 батальйону сісти в машину і повернутися без втрат у базовий табір. Про що командир взводу відразу доповів командирові батальйону.
Але на цьому ця історія не закінчилась. Наступного дня в Інтернеті з’явилося повідомлення, що, виявляється, військовослужбовці 22 батальйону ТрО «… открыли стрельбу по посетителям кафе в Северодонецке, после чего открыли огонь из автоматов в правоохранителей…».
Після такого «вогневого шквалу» і в кафе, і біля нього повинно було залишитись гора трупів. Але їх відсутність зовсім не засмутило «жовту» пресу, так падку на сенсації. Більш того, огляд камер спостереження показав повну правомірність дій українських військовослужбовців.
У цій неприглядній історії, на превеликий, жаль незрозумілі висновки керівництва місцевих органів самоврядування, з боку яких, виходячи із повідомлення тієї ж «жовтої» преси пролунала пропозиція розформувати 22 Харківський батальйон територіальної оборони, який давно вже став батальйоном територіального визволення і захисту Луганщини.
У будь-якому разі, тільки слідство може признати винним чи не винним ту чи іншу особу. В Україні офіційно існує презумпція невинності і державні посадовці про це знають.