общество

К годовщине трагедии "32 блокпоста": три чуда нацгвардейца Романа Завальницкого (фото)

22 октября 2015
16:59
1336
Поделиться:

Рік тому російські найманці та військові оточили 32-й блокпост поблизу села Смілого на Бахмутській трасі... У пеклі оточення опинились мобілізовані вінницькі бійці з частини 3008 Національної гвардії України, а їхні побратими — львівські танкісти, десантники, добровольці «Айдара», які намагались врятувати наших земляків, — теж зазнали важких втрат.

У боях на 32-му, 29 блокпостах та «Бахмутці» героїчно загинули вінницькі національні гвардійці Віктор Кулібаба-Бухов, Олександр Москалюк, Олександр Колівошко, Олександр Каплінський, десятки були поранені.

Роман Завальницький з селища Сутисок Тиврівського району вижив всупереч усім смертям завдяки Божій турботі, золотим рукам лікарів, коханій дружині Людмилі та двом донечкам Маргариті й Альбіні.

- Влітку 2014 року Рому разом із деякими нашими односельцями мобілізували до військової частини 3008. Вже на 32-му блокпосту, 7 жовтня, після обіду хлопців розстріляли з «Градів» та мінометів. Один снаряд розірвався поблизу бліндажа, де відпочивав Рома. Він навіть не встиг одягнути каску та бронежилет, — згадує Людмила. — Осколки влучили чоловіку в голову, його завалило землею, уламками дошок. Бійці-побратими Роми, наш земляк Соколов та вінничанин Кубенко, витягли з завалу, перев'язали, на руках винесли непритомного Рому з-під обстрілу, Кубенко зупинив рейсовий автобус, що їхав трасою, і сказав водієві вивезти чоловіка. Водій вивіз Романа на «велику землю». Саме вчасно, бо відразу після обстрілу та важкого бою росіяни взяли наших хлопців у «кліщі» і туди не могла проїхати жодна машина. Побратими Роми уміло надали йому першу медичну допомогу. Ось і перше диво. Бо ще декілька хвилин — і мого чоловіка вже не було б на світі. Рому рятували вінницькі військові медики у Сєвєродонецьку. Далі був військовий шпиталь у Харкові.

У Харкові було багато військових медиків із Західної України, які людяно ставились до наших поранених. Прогнози лікарів були невтішні: чи вийде Рома з коми — невідомо! Але я, почувши це, сказала голосно крізь сльози: «Не дочекаєтесь! Рома виживе!» Мене пускали до чоловіка лише на декілька хвилин на добу. Рома лежав весь у бинтах. А я говорила із ним, плакала... А він хоч пальцями не ворухав, але теж плакав. Все розумів. Розповідала, як там у селі, як діти. Молилась... Наші донечки вже знали про біду із татом. У школі оголосили флешмоб на допомогу йому. Рита та Альбінка написали вірш, присвячений батькові і усім героям війни. Прочитали мені його по телефону дружно вголос обидві, а я сиділа біля чоловіка в комі.

Ми за мир і добру волю

І за нашу рідну долю.

Ми за рідну Україну —

За матінку єдину!

Ми не хочемо вбивати,

З росіянами бій мати.

Рідна матінка горює,

Що її сини воюють.

Хай любов всіх об'єднає

Та солдатів обгортає.

Наше сильне слово — «Правда»,

Що в Україні скрізь лунає.

- Запитують: мамо, ти не плачеш? Мене сльози душать, я схлипую... Але мовчала, бо доньки дуже переживали, коли я ридала... На тілі його залишився оберіг — хрестик... Він був на ньому і в бою, і лікарі його не знімали... І Бог є на світі, бо 14 жовтня зранку Рома відкрив очі... Це був як Божий знак... Друге диво!

Три надважкі операції у Харкові та згодом вже у Львові переніс Роман Завальницький... Лікарі, по суті, наново склали розтрощену голову молодого бійця, видалили десятки дрібних осколків та той найбільший, величезний, який і накоїв усю біду...

- У Львові мені дозволили бути в палаті поруч із чоловіком... У цей же час до Львова привезли частину Плащаниці Христа. Стільки людей, особливо фронтовиків — на візочках, милицях - преклонялись Господу там. Я просила одного — аби Рома видужав. Вже у Львові Рома з планшета дізнався про оточення своїх побратимів, загибель хлопців. Читав мовчки, лише обличчя перекошене і руки трусились, — каже дружина бійця. — А далі було третє диво. У листопаді минулого року Рома заговорив та навчився ходити. Рома їздив на візочку, потім ми із ним удвох ходили із милицями. Я тримала, ми йшли коридорами госпіталю крок за кроком. А він куди міцніший за мене, колишній футболіст. Тож одна думка — аби не впасти! Вдячні селищному голові Сутисок Леоніду Дідуху за підтримку. За його сприяння придбали Ромі німецьку інвалідну коляску...

У січні цього року Рома із Людою вперше приїхали додому. Він радий був бачити і своїх побратимів із 32-го, які пройшли оточення і повернулись на тимчасовий відпочинок знову перед виїздом на фронт... Цієї ж зими усі Сутиски сколихнула загибель відразу декількох їхніх земляків-фронтовиків... Далі воїн-герой та його вірна дружина відпочили у гостиній Словенії. Такий був подарунок подружжю від волонтерів та держави.

- Нині ми вже вдома. Погано функціонує права частина тіла.

Чекаємо на довгоочікуваного хлопчика! Наше четверте диво!

33 канал


Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter



Золоте
Леонид ЛОГВИНЕНКО
Важкий вибір
А. ВЕРТИЙ
Аура языка
Александр КИРШ
Питання в тому – яка ціна?
Андрій ЦАПЛІЄНКО

Сегодня
13 октября 2019
больше новостей
новости партнеров
delta = Array ( [1] => 0.0021040439605713 [2] => 0.13604211807251 )