Пресс-офицер штаба АТО Леонид Матюхин сообщил о том, что он завершает исполнение обязанностей пресс-офицера шатаб АТО, о чем он написал в Фейсбук, передает Главное.
Леонид Матюхин отметил, что в мирных городах люди живут так, как будто и нет никакой войны. Имена погибших воинов для них остаются неизвестными.
Также он попросил прощения у жителей оккупированных территорий за то, что пока не смогли их освободить.
Крайній пост з зони проведення АТО! Від сьогодні припинив виконувати обов’язки речника штабу АТО. Їду додому з двоякими почуттями...Здається, що зробив дуже мало, але, принаймні, намагався, не жаліючи ні себе, ні, таких вірних товаришів(знаю, що десь тут перед ними не правий). Дякуючи відмінній команді працювали майже постійно на передовій. Лише під час цієї ротації зрозумів, як може насторожувати тиша…дивно було її чути після Авдіївки, Мар’їнки та Красногорівки. Дякую комбригам, комбатам, ротним і простим солдатам, з ким вдалося познайомитися, бо поки є такі люди, як вони, руки в нас не опустяться.
Не знаю, коли знову повернусь сюди, але знаю, що вже завтра буде важко звикати до мирного життя, де більшість людей живуть своїм звичайним життя..без війни, обстрілів, очікування чергового “прильоту”…Війна безжальна, тому тут знову хтось буде поранений…отримає контузію…хтось..загине…Але для більшості тих безпечних людей, котрі щодня ходять на роботу у мирних містах, вирішують свої буденні проблеми, ходять на дискотеки, їздять на відпочинок за кордон, дивляться комедії, запускають салюти та бавляться петардами, словом, живуть, як і до війни – вони назавжди залишаться безіменними..Знаєте, напевнее так було завжди…
Але, не дивлячись на всі жахи, я радий, що жив у світі людей, котрі довіряють один-одному на всі сто відсотків, де кожен знає, чого вартий і він сам, і його командир готові прикрити один одного від кулі…Звісно, зрозумівши, що таке буває, хлопцям важко адаптуватися у іншому світі, і дуже скоро вони хочуть повернутися назад до своїх товаришів, хоч тут щодня можна загинути. Паралельні світи! Шкода, але у мирному житті все не так, як тут!
Прошу пробачення в громадян України, котрі проживають на тимчасово окупованих територіях. Пробачте, що ви досі окуповані…ймовірно, в цьому є й моя провина, але не втрачайте надію на перемогу і вона настане. Якщо ви там є, якщо в Донецьку і Луганську чекають на Україну, то настане той час, коли у ваших містах майорітимуть синьо-жовті прапори. В цей день хочу бути разом з вами і все, що робитиму, це вітати всіх з Перемогою і просити пробачення за те, що так довго Вас не могли звільнити.