Харків укотре зустрічає народних улюбленців. І цього разу 29 березня із концертною програмою «Тобі» в театр імені Т. Шевченка приїхала Тоня Матвієнко разом із бандуристом Валентином Лисенком, який прикрасив спів грою на авторському інструменті.
Вже традиційно навесні творчість приходить саме з жіночої руки, і особливо це було несподівано для бійців Національної гвардії України, яких співачка запросила на свій вечір. Хлопці строковики з військових частин 3005, 3017, родини загиблих бійців АТО, курсанти Академії НГУ та поранені бійці з Харківського шпиталю розділили між собою понад 100 квитків і особисте вітання від виконавиці, що пролунало в зал після першої фольклорної пісні «Ой, Верше, мій Верше»- гучне закінчення, низький поклон артистки і слова: «Це для вас, наші дорогі бійці».
Ви підтримали ідею, яку запровадила у Харкові Народна артистка України Марія Бурмака, і на свій перший сольний концерт також запросили гвардійців - розкажіть чому?
«Так, це Марія мені розповіла про чудову ініціативу, яка народилась тут – у Харкові – запрошувати на концерт бійців АТО та гвардійців. Я дуже захотіла, щоб тут – у Харкові до мене теж такі глядачі прийшли, щоб мої пісні їм чимось допомогли. Така собі своєрідна розрядка, я надіюся, що їм це було важливо, хоча б на одну секундочку. Завдяки цим хлопцям та дівчатам, завдяки гвардійцям та воїнам АТО атмосфера у залі з першої секунди була інакша. Я ще з - за сцени чула як мене кличуть. Відчувалося, що в залі інший глядач – більш «міцний» і енергійний, військові чоловіки!
Як далі з такою творчо-громадською діяльністю, є вже якісь аналогічні плани?
«Звісно, у мене це вже третя така зустріч за сольного концерту, ми ніколи про них не забували, і дай Боже, щоб у нас були такі контакти, такі люди, які б підтримували наші намагання та ідеї. Завтра їдемо у Дніпро, там хочемо також вручити квитки гвардійцям. Це принципова позиція моєї команди!»
І наостанок, яку мету має поширення етномузики, що дають людям такі фолкові концерти? В тому числі й у період війни?
«Такі зустрічі нагадують, що ми всі рідні. Музика - традиція, це мова нації, це її душа… Це головне, за що ми зараз боремося, суть культури, її багатство в колориті нації, в її самовираженні через слова, мелодію…Ми не за шмат землі воюємо, ми воюємо за людські душі. Люди, культура – ось, за що треба воювати…»
Серед гостей, з якими ми поспілкувалися після півторагодинного концерту був харків’янин і барабанщик Роман Вєтров з дружиною та сином:
«Це було неперевершено!»- каже чоловік, - «Мені подобається інструментальна, етнічна музика. З дружиною любимо українські гурти «Океани Ельзи», «СКАЙ», «ТНМК». Про Тоню знаємо з екранів, відчували, що буде щось якісне…»
Народна артистка - це не лише звання, а й ставлення до людей, тому, поки ми збирали враження від концерту, робили фото, біля сцени вишикувалося сотня мрійників отримати автограф співачки, і жодному не було відмов.
«Настусі», «Павлику», « Оленочці»…
«Спасибі, Вам, Тоню, це мій найкращий день народження!» - з неприхованою радістю лунає з уст похилої жіночки.
«А я родом з Батьківщини вашої мами…», - каже молодий чоловік…
Як сказав демобілізований боєць Микола Куцак, якого також було запрошено на концерт, «Тоня Матвієнко – проста у спілкуванні та чарівна людина, на відмінну від більшості зірок. Я ціную, що вона не заробляє гроші у Росії, не їздить туди з поклонами. Вона тут з нами, серед нас. Люди, які так ставляться до «атовців», військових заслуговують поваги, вона «з ніг до костей» патріот, і робить все, щоб Україну знали та не забули ні тут, ні за кордоном».
«Я доня своєї мами, я пишаюся цим…»- сказала співачка, звертаючись зі сцени до харків’ян. І саме піснею Ніни Матвієнко «Ой, летіли дикі гуси» і закінчився музичний вечір артистки, який однозначно сприяв самоідентифікації українця зі сходу.
А вже у четвер з творчістю Тоні Матвієнко познайомляться гвардійці у Дніпрі.
Анастасія Салашна, студентка 4 курсу факультету кіно-, телемистецтва ХДАК
Фото: Леонід Логвиненко, Марія Касьян