Неймовірний запал від запуску ракети Ілона Маска нагадує мені, що вже виросли цілі покоління, які не знали романтики часу освоєння космосу. А я закінчення цієї епохи ще пам’ятаю - як і лістівки із портретами космонавтів в радянських кіосках. Тому намагаюся дивитися на речі тверезо.
Запуск Маска - це навіть не технологічний прорив, тому що в ньому використані відомі сучасній науці досягнення. Це - закономірність капіталізму, у якому держава рано чи пізно поступається монополією на послуги приватній ініціативі. З цієї точки зору космічну програму Маска можна порівняти із запуском «Нової пошти» в Україні - просто у кожної держави свої масштаби відмови від монополії.
Космічну еру давно закінчено - скільки б ще ракет Маск не запустив. Можна навіть долетіти до Марса, але на історії людства це істотно не позначиться. Орбітальна станція поруч із Марсом чи навіть на самому Марсі зіграє у нашій історії роль, яку можна порівняти із дослідницькими станціями в Антарктиді. Люди не живуть в Антарктиді, і на Марсі чи Венері також не житимуть. Але це не означає, що розселення людей на інших планетах не є можливим.
Просто людство обмежено у своїх дослідженнях сучасними науковими досягеннями. На заваді - звичайна швидкість. Ми не можемо перемогти час. Але ми його обов’язково переможемо - тоді, коли наші часи в уяві нащадків будуть такими, якими в нашій уяві є часи неандертальців. Втім, можливо тоді наука врешті підійде до розуміння головної таємниці буття - таємниці життя і смерті, що девальвує цінність космічних польотів як таких.
І останнє - те, що стосується реакції саме української, а в ній відчувається жаль з приводу втрати нами статусу «космічної держави». Але Україна й не була насправді космічною - як не була ядерною. Україна була колонією космічної і ядерної імперії і брала участь у її намаганнях довести першість в космосі, що вже тоді було ідіотизмом с точки зору реальних економічних можливостей СРСР. Космос - коштовна річ і його ціна з розвитком технологій буде тільки збільшуватися. Ми зможемо стати «космічною державою» у двох випадках - якщо станемо частиною великого європейського організму або якщо будемо окуповані Росією. В будь-якому іншому випадку ми приречені залишатися свідками намагань інших.
Людині дуже важливо дивитися на зірки. Але в тому зародковому стані, в якому знаходиться сьогодні наука, є набагато важливішим дивитися в себе і навкруги. Наш час в Галактиці прийде через десятки тисячоріч.