17 лютого у Кривих Колінах, що на Тальнівщині поховали 20-річного морського піхотинця Артема Жовтобрюха. Декількома днями раніше його та ще трьох бійців знайшли застреленими в селі Бердянському поблизу Широкіного . Убивць відразу затримали. Триває слідство…
"Вантаж 200" із запорожцем Олександром Бурдановим та Артемом Жовтобрюхом прямував через Токмак Запорізької області. Тут, як повідомляють «Токмацькі вісті», на прохання маріупольських волонтерів місцеві ветерани АТО дозаправили автівку, щоб довезти тіла бійців до пунктів призначення.
У Тальне бус з покійним прибув вранці 17 лютого: спочатку до військкомату, а вже звідти до меморіалу загиблим на Майдані та у зоні проведення АТО.
Ветерани російсько-української війни, волонтери і просто небайдужі тальнівці, тримаючи у руках прапори України і свічки, зустріли покійного земляка «живим коридором». А коли мікроавтобуси та військовий «Хамер» наближалися до пам’ятника гетьманам, шеренги опустилися на коліна.
Мікроавтобус зупинився на розі біля районного будинку культури – там, де з часів Майдану прощаються з тими земляками, які віддали життя за Україну.
Під час короткого мітингу перший заступник голови РДА Володимир Гречка закликав присутніх «пам’ятати захисників, які віддали життя у страшній війні з нелюдами, що прийшли забрати нашу державу».
– Важко прощатися з людьми, яких дуже добре знав. Артем навчався в нашій школі із 2003 по 2012 рік, – зазначає у виступі директор тальнівської школи №3 Валерій Качан. – Після того ми неодноразово зустрічалися з ним на вулицях міста. Він завжди стане, поговорить. Це була дуже щира, привітна й добра людина. Про Артема ніхто не скаже поганого слова. Ми дуже добре знаємо його – це справжній українець, справжній воїн, який все зробив, щоб звільнити нашу землю від кацапських зайд. Будемо виховувати учнів, ставлячи їм у приклад таких воїнів, як Артем Жовтобрюх.
Після виступу директора школи, голова Тальнівської районної спілки ветеранів та учасників АТО Василь Данилюк просить присутніх не розходитися, а взяти участь у похоронах побратима.
Автомобілі небайдужих шикуються в колону і їдуть в Криві Коліна.
Від в’їзду в село і до центру, обабіч дороги односельці на колінах зустрічають Артема. У рідному селі хлопця згадують, як добру й чуйну людину. Віддаючи шану земляку, який загинув за Україну, всі витрати пов’язані з похороном взяло на себе ТОВ «Урочище Журавське».
Коли воїна заносять до хати у церкві дзвонять дзвони. За хвилин десять приїжджає отець Роман. Заходить до хати і хвилин сорок править службу, після чого поховальна процесія вирушає до храму Воскресіння Христового УПЦ Київського патріархату.
Попереду процесії несуть фотографію покійного, нагороди, прапор України та церковні хоругви. Дорогою звучать молитви та патріотичні вигуки: "Україна – понад усе!" "Герої не вмирають".
У храмі покійного відспівували відразу три священики Київського патріархату – отець Роман (Криві Коліна), отець Андрій (Лоташеве) та отець Михайло (Тальне).
Тут же біля церкви відбувся і траурний мітинг.
– Артем Олегович Жовтобрюх народився 11 квітня 1997 року в Кривих Колінах. Мама – Галина Станіславівна, батько – Олег Антонович, сестра – Юлія Олегівна. Тут він пішов до 1 класу Кривоколінської школи, потім, переїхавши з мамою і сестрою в Тальне, навчався у школі №3. Але кожні вихідні і всі канікули, весь вільний час проводив у селі, в своєї нині покійної бабусі Параски Степанівни Гончаренко, для якої він був частиною душі, її надією і опорою, – Каже відкриваючи мітинг-реквієм сільська голова Ольга Дяченко. – Артем був голкіпером тальнівської футбольної команди «Скеля». 7 серпня 2015 року вісімнадцятирічним призваний на військову службу в Збройні Сили України, а із 17 серпня направлений у зону АТО. Служив морським піхотинцем у військовій частині А2802…
Ольга Михайлівна згадує про Артема як про сильного духом і товариського юнака. «Незважаючи на молодий вік, він по-дорослому був відданий Батьківщині…»
Сказане сільською головою підтримує і голова ради ветеранів с. Криві Коліна Олександр Пироженко:
– 14 лютого скорботна дата в житті нашого села, бо саме в цей день страшна звістка сколихнула всіх його жителів. Захищаючи честь і незалежність нашої держави на Сході України трагічно загинув наш односельчанин, двадцятилітній оператор взводу вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону, старший матрос 36 бригади морської піхоти Артем Жовтобрюх. Війна на сході, як ніколи наблизилася в наші серця і стала особистою справою кожного. Два з половиною роки наш Герой провів у окопах на Сході України. Нагороджений державними нагородами: медалями «За участь в антитерористичній операції», «Учасник АТО», «За взірцеву службу», «За оборону Маріуполя», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – «За взірцевість у військовій службі» 3 ступеня. Після спільних навчань з американськими військовими відзначений грамотою.
Через півроку закінчувався контрактний договір. Артем планував у серпні одружитися з нареченою Катериною. Не сталося, куля обірвала життя молодого Героя…
– Я знав Артема ще 2014 року, – розповідає учасник бойових дій Павло Кваша. – Він починав з Майдану. Потім допомагав вантажити волонтерські буси, а коли виповнилося 18 років ні в кого не питаючи згоди, добровільно підписав контракт і пішов захищати Україну… Великий уклін батькам, що виховали такого сина.
Із словами співчуття виступив і голова райдержадміністрації Василь Клименко.
Та чи не найбільше присутні чекали виступу представника військових. Людей цікавило чи проллє він світло на обставини смерті Артема?
– Сьогодні прощаються з бойовими побратимами Артема ще в трьох областях – Донецькій, Запорізькій, Полтавській. Зараз проводиться слідство, але вже доказано, що людина, яка вбила цих чотирьох хлопців була завербованим російським найманцем. Він лише два місяці прослужив у нашій бойовій частині і скоїв таке горе – розстріляв свій опорний пункт і направився до іншого для скоєння такого ж злочину, але був зупинений. Його буде покарано за рішенням суду, – каже тимчасово виконуючий обов’язки заступника командуючого військово-морськими силами України капітан 1 рангу Аркадій Степаненко, – Артем за час служби став справжнім морським піхотинцем. Він навіки залишиться в наших серцях. Вічна йому пам'ять. Герої не вмирають!
Слова офіцера зняли багато запитань і звинувачень. Втім згорьованій матері від цього не набагато легше. Вона плаче, бо втратила найдорожче – дитину.
На завершення мітингу учениця Кривоколінського НВК Наташа Янцен прочитала вірш місцевої поетеси Тамари Шовкової, присвячений односельцю Артему Жовтобрюху.
Після мітингу процесія вирушила до кладовища. Тут теж Артема занесли в каплицю, але панахида тривала уже не довго.
…Труну з тілом загиблого опускали у землю під постріли почесного караулу, які наче били в серце, бо ж від одного такого і загинув боєць.
Джерело: viche.ck.ua