У військовій частині 3029 Національної гвардії України проходить службу жінка-військовослужбовець, яка обрала для себе непросту професію – військового медика та захопилася нею на все життя. З 2010 року ця мила, тендітна жінка, та водночас любляча мати – начальник медичної служби 9-го полку оперативного призначення підполковник Наталя Стефанів.
Наталя родом з міста Ізюм Харківської області. Виховувалася в родині українських робітників. Після закінчення школи вступила до Харківського державного медичного університету на факультет «лікарська справа».
У 1997 році майбутній начальник медичної служби вирішує розпочати військову кар’єру в Українській військово-медичній академії, де здобуває звання офіцера Збройних сил України. А вже у 2002 році вона потрапляє до лав Збройних сил України у 55 артилерійську бригаду Південного оперативного командування на посаду лікаря медичного пункту. За час служби у артилерійських військах Наталя здобуває багатий досвід у військовій медицині, підвищує звання та отримує державну нагороду «За військову службу Україні». Жінка з любов’ю ставиться до виконання службових обов’язків та самовіддано допомагає військовослужбовцям.
2010 рік для неї став продовженням служби вже у лавах Внутрішніх військ МВС України у 9 полку спеціального призначення, а нині у реформованому 9 полку оперативного призначення Національної гвардії України. На службі у полку жінка-військовослужбовець своєю наполегливою працею та вмінням виконувати складні завдання та якісно організовувати службу отримує чимало винагород та подяк, серед яких і державна нагорода – медаль «За бездоганну службу».
У 2014 році підполковник Наталя Стефанів разом з особовим складом полку залучалася до виконання службово-бойових завдань на Сході нашої країни, де без страху допомагала у медичному забезпеченні військовослужбовців.
Мила, тендітна жінка, яка захопилася цією непростою справою виховує доньку та встигає робити сімейні справи, не дивлячись на дуже тісний графік військового життя. Для неї служба, військова медицина стала сенсом життя без яких його вже важко уявити. Не дивлячись на складності та особливості цієї професії, яку не кожна жінка може опанувати, Наталя з усмішкою каже: «Я люблю свою справу – нею живу. Нині жінки на військовій службі мають неменшу значимість ніж чоловіки, та привносять у неї свою любов та турботу, яка вкрай необхідна…»
