Ракетний удар Сполучених Штатів та їхніх союзників по цілях у Сирії ще кілька днів тому сприймався спостерігачами як можливість лобового зіткнення США і Росії, мало не як прелюдія великої війни. Зараз, коли удар відбувся, можна констатувати, що такого зіткнення вдалося уникнути. Дональд Трамп послав Росії перш за все не військовий, а політичний сигнал, коли під час свого звернення до нації наголосив що Росія повинна вирішити, чи буде вона йти темним шляхом або разом із цивілізованими країнами сприятиме стабільності і миру.
Виникає, втім, питання в дієвості такого сигналу, у готовності Росії до його сприйняття. Поки що реакція офіційних осіб Росії свідчить про зовсім протилежний підхід. У Москві використовують риторику Холодної війни, звинувачують США та їхніх союзників у прагненні до світової гегемонії і зневазі до міжнародного права. Ймовірно, така ж риторика прозвучить від російського представника і на засіданні Ради безпеки ООН. Те, що російський дипломат виявиться на цьому засіданні в ізоляції, навряд чи турбує Москву. Радянський Союз теж міг розраховувати тільки на країни-сателіти.
Нещодавні санкції теж були сигналом Кремлю
Російська реакція на сигнали, що їх посилає Захід, була продемонстрована ще до ударів США, Великобританії і Франції по об’єктах у Сирії – коли у Москві оприлюднили подробиці законопроекту, який повинен стати відповіддю на нові санкції США. Ці санкції теж були сигналом американців Кремлю – але той, хто очікував від російського керівництва адекватної реакції, припустився чергової помилки. Так, з точки зору здорового глузду наслідки удару США по російських олігархах і найбільших державних компаніях мали б змусити Кремль задуматися про діалог із Заходом, про пом’якшення агресивної зовнішньої політики, про пошук компромісу. Але всі ці рецепти, звичайно, не для Путіна.
Російський президент упевнений, що головне – це довести здатність Росії протистояти тиску, її рівність у суперечці з США, її право на безкарність, навіть якщо вона грубо нехтує нормами міжнародного права.
Тому на будь-які санкції й дії Заходу Росія відповідає «антисанкціями» й погрозами. Так буде і цього разу.
Те, що «антисанкції» б’ють насамперед по інтересах самих росіян, керівництво Росії мало хвилює. Знамениті продуктові «антисанкції» призвели не до покарання європейців, які просто знайшли собі нові ринки збуту, а до значного подорожчання і погіршення якості продуктів у самій Росії. І скільки б пропаганда не запевняла росіян, що «антисанкції» привели до тріумфу «імпортозаміщення», насправді тріумф путінської політики люди відчувають і в гаманці, і в холодильнику.
Зараз все буде відбуватися за схожою траєкторією. Керівництво всіх фракцій російської Державної думи, цього «скаженого принтера» кремлівських побажань, вже підготувало і зареєструвало законопроект, який повинен стати відповіддю на санкції США. Однак в економічних відносинах двох країн спостерігається очевидний дисбаланс. США – один із важливих партнерів Росії. Росія не грає в американській економіці практично ніякої ролі. Експерти вже говорять, що російські «антисанкції», які будуть спрямовані на заборону поставок американського обладнання і технологій на російський ринок, просто поширять санкції самих США з державного на приватний сектор. Простіше кажучи – позбавлять російську економіку можливості розвиватися і модернізуватися. І не руками Трампа, зовсім ні. Руками Путіна.
Ще одна важлива пропозиція депутатів – заборонити наймати на роботу високопрофесійних фахівців, які останні десятиліття допомагали виводити російські компанії на світовий рівень. Такі фахівці – штучний товар. І, звичайно, їхнє вигнання стане серйозним ударом по російських корпораціях. Але, з іншого боку, якщо не потрібні технології – так навіщо фахівці?
Таких проблем в новий закон закладено чимало. У Москві кажуть про можливість провалу атомної промисловості країни на світових ринках – якщо їй заборонять постачати сировину на Захід. Про крах титанової промисловості, велика частина продукції якої поставляється на світовий ринок, зокрема, для потреб концерну «Боїнг». А це – не просто втрачені гроші, які так потрібні Росії. Це ще і ліквідація десятків тисяч робочих місць. Справжній «самостріл»!
Але кого хвилюють робочі місця, коли потрібно зіграти роль «великої держави»? Путінська Росія буде продовжувати свої погрози. А Захід – діяти «ювелірно», щоб уникнути лобового зіткнення.
Попереду – роки, якщо не десятиріччя такого протистояння.