Об этом сообщает пресс-служба 44 артбригады ВСУ:
У військовослужбовців 44-окремої артилерійської бригади з`явилася своя газета з назвою «Тернопільський артилерист». Організовуватиме її випуск Івано-франківська редакція часопису «ГАЛИЧИНА» з накладом в одну тисячу примірників один раз на місяць. Відтепер чи не кожен кожен військовослужбовець бригади незалежно від місця перебування отримуватиме свій примірник бригадної газети, в якій знайде для себе цікаві рубрики, новини, привітання своїх побратимів.
<...>
Юрій Кульпа (прес-секретар бригади - ред) провів по вайберу своєрідне опитування в самій частині, в якому взяв участь і командир бригади полковник Сергій Баранов, запропонувавши свій варіант найменування. Назви сипались, як з рогу достатку, – «Вісник гармашів», «Новини пушкарів», «Газета канонірів», «Вогонь!», «Залп!»… Як бачимо, особовий склад військової частини серйозно поставився до такого завдання. Бо зрозуміло, як назвеш корабель, так він і попливе. Та все таки спинилися на варіанті «Артилерист» – воно звучить якось виразніше, потужніше, ніж «вісник» чи «новини». Вибрали його, може, й поквапливо, і тому, що, оскільки часу на підготовку було обмаль, потрібно було негайно починати верстати випуск. А без назви газети, або, як у нашій професії кажуть, без логотипа конвеєр із підготовки з «нуля» нового видання нагадував би потяг без локомотива…
Уже коли було зверстано першу сторінку з логотипом «Артилерист», Юрій Степанович попросив додати до нього, кажучи його словами, «вгорі і зліва» «Тернопільський» – для автентифікації. Звісно, ми це зробили і, зрозуміло, згідно з канонами газетного дизайну, прописали це означення червоним кольором. І вийшло так, що, як мовлять, навмисне не придумаєш – поєднання червоного вгорі і чорного внизу. А це – актуальна нині бандерівська символіка, це – червоні й чорні нитки української вишиванки, в яких, за влучними словами поета, переплелись і радість, і журба нашої нації. Словом, сильне поєднання барв.
Як на мене, вдало підібрано газетний шрифт до слова «Артилерист» – справді «артилерійський», можливо, навіть – «гаубичний». Та й сама назва «Тернопільский артилерист» підкуповує своєю відкритістю і сміливістю – як «Іду на ви!» князя Святослава.
Втім, хоч як, а справу звершено. «ТА» поповнив лави фронтової преси, створеної теж завдяки такому партнерству. Причому ми, військові журналісти 44-ї ОАБр та цивільні газетярі «Галичини», спільно долучилися й до реалізації на практиці відомого політичного гасла «Схід і Захід – разом!». Адже, як розповів згадуваний О. Бухтатий, «історично» склалося так, що журналісти з одних регіонів допомагають у тому військовим, чиї частини дислоковані в інших областях. Скажімо, найдавнішу «бригадну» газету – «Залізну волю» 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила (Львів) ще з квітня 2017-го видають газетярі Сумщини, інформаційний бюлетень 128-ї окремої гірсько-піхотної механізованої бригади «Пліч-о-пліч» (Закарпаття) допомагають випускати журналісти Рівненщини, видання «Волинський щит» 14-ї окремої механізованої бригади (Рівне) виходить у світ завдяки журналістам Чернігівщини, інформаційний бюлетень 36-ї бригади морської піхоти «Морпіх» (Миколаїв) готує до друку редакція районної газети «Новини Сватівщини» (Луганщина)…
Зостається насамкінець подякувати всім причетним до випуску першого числа «Тернопільського артилериста».
Автор тексту Василь МОРОЗ.
Головний редактор газети «Галичина»
