Позиция изложена на сайте музея:
19 березня 2019 року оприлюднено відкритий лист деяких родичів Героїв Небесної Сотні та кількох громадських організацій щодо реконструкції алеї Героїв Небесної Сотні та спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні. Того ж дня у Кризовому медіацентрі відбулася прес-конференція за участю ініціатора листа Степана Сольчаника, брата Героя Небесної Сотні Богдана Сольчаника, та Інни Плеханової, матері Героя Олександра Плеханова. У відповідь оприлюднюємо позицію Національного музею Революції Гідності.
Викликає щирий подив, що автори листа лише тепер вирішили ознайомитися з проектом і відреагувати на нього. Після того, як відбулися публічні й експерті обговорення, які врахували зауваження, виготовили проектно-кошторисну документацію, відбули експертизи та погодження, дочекалися виділення коштів, відібрали генпідрядника з будівництва та провели підготовчі роботи. І вже геть несподіваним для нас стало звинувачення, що інформацію нібито не було оприлюднено і не донесено до родин Героїв. Насправді ж увесь хід реалізації проекту – від початку конкурсних процедур і донині – доступний на офіційних сторінках організатора та замовника конкурсу, Музею. Більш того, цю інформація ми регулярно поширювали через ЗМІ та у соціальних мережах. І надсилали адресно родинам.
Необхідність і готовність споруджувати Меморіал активізувала роботу Управління спецрозслідувань Генеральної прокуратури України: за останні кілька місяців вони провели більше слідчих експериментів, ніж за попередні роки. Музей сприяє діям слідчих і адвокатів родин задля повного і об'єктивного проведення слідчих експериментів. Ми публічно декларуємо свою позицію про необхідність своєчасно завершити їх і нарешті розпочати спорудження Меморіалу.
Саме музейники доклали чимало зусиль для меморіалізації та музеєфікації нерухомих об’єктів алеї, яким було надано статус пам’яток історії.
Зауважимо: проекти Музею, Меморіалу, їхнє місце обрано не чиєюсь одноосібною волею і не рішенням нашого закладу, а законною процедурою відкритого прозорого конкурсу Місце розташування меморіалу обговорювалося впродовж 2014–2017 років. Спершу – коли впродовж півроку обговорювали завдання першого конкурсу «Територія Гідності», згодом – коли досліджувалися конкурсні пропозиції: 89 проектів у номінації «Меморіалізація подій Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Результати першого конкурсу прискорили процес відведення земельних ділянок під меморіально-музейний комплекс. Нині цей процес завершено.
Розташування Меморіалу саме на алеї Героїв Небесної Сотні визначено і Концепцією розвитку Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. А відтак зафіксовано в завданні другого конкурсу.
На це був і є потужний запит більшої частини суспільства: за результатами всеукраїнського соціологічного дослідження, станом на кінець 2018 року понад 70% громадян вважають, що події Майдану треба вшанувати.
Упродовж п’яти років створення Меморіалу супроводжувалося численними складними процедурами, завдання яких – надати можливість відповідальним фахівцям, інституціям, експертам та громадськості контролювати та впливати на процес реалізації Національного меморіалу Героїв Небесної Сотні. Організатори забезпечили максимальну прозорість усього процесу. Очевидно, що проект не може враховувати усі думки, хоча б зважаючи на їх взаємосуперечність та відсутність єдиного консолідованого рішення, але дотримання законних процедур є саме тим інструментом, який дозволяє прийняти максимально правильне рішення.
Протест проти проекту Меморіалу саме зараз, на етапі старту його будівництва загрожують в майбутньому відсутністю будь-якого меморіалу взагалі. Це шлях у нікуди, бо ймовірні наступні конкурси та проекти теж матимуть своїх противників, які також претендуватимуть на категоричність своїх позицій. А до того ж новий конкурс можливий за умови доведення неспроможності попереднього. І повторення довгого, виснажливого і затратного кола: ухвалення Верховною Радою чергового бюджетного закону, розпорядження Уряду, розробки та запуску нової процедури конкурсу. Наскільки це можливо, а якщо так – то наскільки тривалим і затратним буде цей процес, як вплине він на громадську думку та й на міжнародний імідж України – передбачити важко.
В ефірі на Громадському телебаченні 19 березня Богдан Сольчаник, представник групи, яка ініціювала протести проти меморіалу, заявив: «Ми проти будь-якого втручання у вулицю Інститутську зараз і в майбутньому». Нам не відомо, чи це спільна позиція заявлених членів родин, адже лист, який отримали, не містить їхніх підписів. Проте зі свого боку заявляємо, що наше завдання – не лише зберегти пам’ять про минуле, а й зробити цю пам’ять активною, актуальною – формою і змістом – не лише для вузького кола рідних і побратимів Героїв, а й для інших учасників Майдану, для відвідувачів меморіалу з інших середовищ і контекстів, для наступних поколінь. Створити не лише Меморіал смерті й злочину, а й величний символ Життю, заради якого і полягли Герої Небесної Сотні. І постання на алеї Героїв Небесної Сотні національного меморіалу є принциповою справою для цього.
Закликаємо представників Родин Героїв Небесної Сотні і всю українську спільноту об’єднатись навколо увіковічення пам’яті загиблих Героїв і захистити будівництво Меморіалу, яке на сьогодні є під загрозою.