Сюда не берут запуганных военкоматами или противозаконно отловленных на улице во время военкоматовских облав. Здесь все строится на принципе "Научить можно только того, кто хочет учиться и мотивирован самосовершенствоваться".
Сюда идут те, кто привык уважать других и требует уважения к себе. Те, кто понимает, что такое дружба, коллектив, дисциплина.
Срочники 2 Галицкой бригады Национальной гвардии Украины рассказали о том, почему выбрали именно элитную службу - в НГУ.
Від моменту, коли призовник потрапляє на збірний пункт, до моменту приїзду у військову частину НГУ, проходить зовсім мало часу. Але за цей час у юнаків відбувається надзвичайно багато переживань, виникають питання: «Куди я потраплю?», «Чи важко мені буде?», «Чого варто боятись?».
Але, як показує практика, усі переживання є марними, адже тут знаходить справжніх друзів і пізнають себе. Тому саме солдати строкової служби, які прослужили більше як декілька місяців у 2 Галицькій бригаді Нацгвардії України, можуть поділитись своїми враженнями про НГУ.
Солдат Омельчук Сергій служить вже 14 місяців, відчуває себе абсолютно впевнено і говорить, що час промайнув дуже швидко.
«Уявляв собі службу зовсім іншою, думав, що не буде чим зайнятись. А тут багато чого довелось вчити, виконувати завдання. НГУ стала для мене другою школою. Коли приїхав до частини все здавалось нереальним, але вже через кілька днів здружились і так до цього часу».
Старший солдат Олег Мельник служить у 2 Галицькій бригаді вже теж 14 місяців, має авторитет в роті. Зі збірного пункту їхав до бригади разом з другом дитинства, росли з 2-х років разом.
«Пам’ятаю, що на збірному піднявся тиск, медики вагались чи брати. Я вже просився, щоб швидше відправили. Коли приїхали одразу здивував ремонт, в фільмах про армію все виглядає на багато гірше. Побачив багато ліжок, офіцерів, заспокоївся. Не скажу, що було страшно, просто якось незвично, але морально я був готовий до служби. Минуло два-три дні і у навчальній роті стали друзями».
Солдат Вихристюк Олексій з Одеси, у Львові вже 7 місяців, багато займається спортом і знайшов тут багато однодумців.
«Що може бути страшного в армії, тут нічого боятись. Півтора роки, це ж не все життя. Спільну мову з хлопцями та командирами знайшов одразу, ми тут всі в рівних умовах. Звісно, кардинальна зміна і міста, і умов вибиває з колії, але не на довго. Тут починається інше життя».
Солдат Клочко Дмитро, служить у бригади 14 місяців, спеціалізується на охороні судовик установ, ще жодного разу не пожалкував про свій вибір.
«Трішки було шкода волосся, коли стригли, - посміхається, - так коротко це було вперше. Коли їхав, лякала невідомість попереду. Коли приїхав, хотів одразу з усіма дружити, так і сталось. Ще на збірному пункту просився подалі від дому, щоб не тягнуло, так і приїхав до Львова. Нацгвардія для мене –це своєрідне добровільне випробування, було цікаво чи справлюсь, хто з друзів дочекається. Хотілось впорядкувати свої думки. Своєї цілі я точно досяг».
Солдат Малиця Роман через 4 місяці вже поїде додому, розповідає, що на збірний пункт прийшов сам.
«Не розумію, що лякає хлопців. Я прийшов на збірний пункт сам, напередодні пішов зробив охайну коротку зачіску. Наша команда прибула до частини самою першою, потім чекали всіх інших. за кілька днів звиклись, адаптувались і тоді почали прибувати інші хлопці. Ось по них я побачив, що вони розгублені. Думав, що я таким не був».
