Флюорографія на відстані, медична комісія посеред ночі, висновок про придатність до військової служби на підставі зважування та вимірювання зросту – особливості цьогорічного призову. Молоді люди шукають захисту в суді, повідомляє Харківська правозахисна група.
Ігоря затримали 31 травня о сьомій вечора, всю ніч і ранок наступного дня його рідні гадки не мали, куди він пропав.
– Я сам із Куп’янська, їхав до товариша у Харків. Коли виходив із автобуса на Індустріальній, мене оточили десь сім-вісім чоловіків, – розповідає хлопець. – Якісь документи показали, кажуть: «Ми з військкомату, а ви уклоніст, ви у розшуку». Вони були одягнені у цивільне, примусили сісти до цивільної ж автівки “Ауді” білого кольору. Забрали телефон і повезли до військкомату. Там нас зібралося десь п’ятеро хлопців, яких так само привезли…
У військкоматі молоді люди просиділи до третьої години ночі, пригадує Ігор. Ані води, ані їжі їм не запропонували.
– Я став розпитувати, на якій підставі нас забрали, став вимагати, щоб нам повернули телефони. Але зателефонувати нікому не дозволили, натомість почали погрожувати, буцімто зараз із нами у підвалі поспілкуються, якщо буде така розмова.
О третій хлопців доправили до збірного пункту. А там залишили сидіти до ранку на лавах – «адже всі сплять». Телефони повернули лише о десятій. Вирватися на волю Ігорю вдалося лише в понеділок, 3 червня: він зв’язався з адвокатом Олегом Максименком, той подав до суду скаргу на незаконне утримання, тож хлопця відпустили на добу, щоб він міг потрапити на засідання суду.
Щойно вийшовши із збірного пункту, Ігор поспішив на медичну комісію. Кілька років тому у Куп’янському військкоматі, розповідає хлопець, його вже оглядали лікарі. Тоді, його визнали тимчасово непридатним для проходження військової служби через неврологічні проблеми. Тож Ігор одразу попрямував до невропатолога. Був упевнений: цей спеціаліст підтвердить діагноз куп’янського колеги. Але лікарка визнала призовника придатним, навіть не зміривши йому тиску: «Зараз усі такі».
Історія Максима досить схожа. Щоправда, він перебуває на обласному збірному пункті вже майже три тижні (з кількома звільненнями, завдяки втручанню адвоката). 14 травня Максим поспішав на роботу, коли двоє поліцейських попросили показати документи – нібито шукали телефонного терориста. Паспорта у Максима з собою не було, тож він назвав прізвище, щоб правоохоронці перевірили його по своїх базах. Аж тут звідкілясь з’явився третій чоловік, як виявилося пізніше, воєнком. Ці люди запропонували Максиму слідувати за ними, щоб написати пояснювальну записку, чому він не прийшов до військкомату сам. Обіцяли відпустити за сорок хвилин. Так Максим опинився у військкоматі Московського району.
– Там без мого відома мою справу переоформили з Куп’янського військкомату на Московський. Грубо кажучи, змінили мені приписку. – розповідає Максим. – Медкомісію заповнили без мене. Туди вписали дані з медичного огляду, який я пройшов у шістнадцять років. Вся моя медкомісія – це просто в мене спитали зріст і вагу. Їх навіть не перевірили. Потім відвезли мене на збірний пункт і там залишили.
Представник військкомату на суді щодо скарг обох хлопців був непохитний: «Насильницького затримання і тримання під вартою, як зазначено в заяві, не застосовувалося, тому що обласний військовий комісаріат не має таких повноважень і в нас на опорному пункті не створено варти, яка утримує осіб насильно». Тобто виходить, що хлопці з власної волі проти ночі прибігли на призовний пункт, не сказавши нічого рідним. Ну і звичайно, обласний збірний пункт «впольовані» хлопці можуть залишити. Але під загрозою порушення проти них кримінальної справи.
Під час судового засідання виявилися цікаві деталі. Згідно із документами, наданими суду представником військкомату, Ігор пройшов медичну комісію 31 травня (очевидно вночі). Більше того, флюорографію йому зробили 29 травня, коли хлопця навіть у місті не було. Тобто йдеться про підробку документів. Виникає питання: чи всі наші призовники такі «обстежені»?
Крім того, висновки райвійськкомату щодо Ігоря були завірені не за законом. Зважаючи на все це, документи щодо Максима суддя навіть не взяв до уваги.
В обох випадках суд відмовив у задоволенні скарги про незаконне позбавлення волі з досить кафкіанською аргументацією: «На даний час (час судового засідання - ред.) ви не позбавлені волі. Вас не утримують примусово в будь-якій установі». Втім, адвокат хлопців Олег Максименко сповнений рішучости і збирається звертатися до ДБР:
– По-перше, ми виявили тут факт підробки документів військово-лікарської комісії офіційними посадовими особами. Писатимемо заяву до Державного бюро розслідувань. По-друге, представник військкомату не надав самого рішення військового комісаріату, а згідно із статтею 55 Конституції України кожен має право оскаржувати рішення, дію чи бездіяльність органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових і службових осiб. У цьому випадку рішення військкомату немає, я не можу його оскаржувати. По-третє, у хлопців на руках немає військових квитків. Їх не оформлено належним чином.
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні вже звернула увагу на весняний призов у Харківській області. Голова регіонального офісу Красімір Янков зазначив, що сигналів про правопорушення цього року надзвичайно багато. Молоді люди створюють групи в месенджері Telegram, щоб обмінюватися інформацією про таємні засідки військкоматів. Ці групи вщент переповнені світлинами, на яких люди в цивільному чатують біля автовокзалів, станцій метро, на ринках. Хоча і харківський військовий комісар, і представники Національної поліції відхрещуються від участі в ловах.
«Звертаємо увагу на те, що відповідно до чинного законодавства залучення особового складу територіальних підрозділів Національної поліції до забезпечення приводів призовників може здійснюватися лише в рамках кримінального провадження за фактами ухилення від призову на строкову військову службу. По усіх випадках участі поліцейських у безпідставних примусових діях по відношенню до громадян призовного віку будуть проведені службові розслідування», – зазначено на офіційній Facebook-сторінці харківської поліції.
А в інтерв’ю UA: ХАРКІВ обласний військовий комісар Юрій Калгушкін на питання журналістки, чи давав він команду збирати на вулицях призовників, зазначив: «Безумовно ні, оповіщення призовників відбувається за місцем роботи, навчання, за місцем мешкання шляхом вручення повісток або за телефонними дзвінками». Втім, він одразу додав: «Відповідно до статті 15 Закону України про військовий обов’язок і військову службу через 10 днів із дня вступу в силу указу Президента, тобто 10 квітня, незалежно від того, надійшла повістка чи ні, всі юнаки призовного віку від 18 років до 27 зобов’язані з’явитись до призовних дільниць районних військових комісаріатів». Від повторного питання журналістки про роботу військкоматів на вулицях комісар ухилився.
Звичайно, ухилення від строкової служби є злочином. Але чи виправдовує це злочини з боку армії – підробку документів, зміну місця приписки, незаконні утримання? Суди тривають.
А на сайті Президента України вже опублікована петиція з вимогами порушити кримінальні справи проти військових комісарів та звільнити з посади військовго комісара Харківської області.
Правозахисники на сайті Харківської правозахисної групи пояснюють:
В Україні триває призов на строкову службу – весіння кампанія, яка триватиме до кінця червня. Однак військкомати часто вдаються до незаконних способів залучення військовозобов’язаних до служби. Зокрема, військові у цивільному разом з поліцією прямо на вулиці перевіряють документи з метою вручення повістки та затримують призовників.
Про такі випадки майже щодня пишуть ЗМІ та соціальні мережі. Це може бути викликано катастрофічним недобором строковиків за аналогією з осіннім призовом.
В усіх випадках, відомих із ЗМІ та соціальних мереж, ситуація схожа: працівники військкомату разом із поліцейськими перевіряють документи у людей призовного віку та на місці виписують їм повістки. Потім їх саджають в автівку і відвозять у військкомат.
Виходячи з такої негативної тенденції потрібно розібратись із законністю перевірки документів, виписування повісток та затримань працівниками військкоматів та поліцією.
Спочатку потрібно розібратися з порядком вручення повісток.
Повістки поділяються на два види:
1) Повістка, яка зобов’язує з’явитись для приписки до відповідного військкомату та проходження медичного огляду.
2) Повістки про виклик особи для проходження військової служби.
Як для першого, так і для другого виду повісток, п. 21 та п. 64 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою КМУ від 21.03.2002 р. № 352 (далі – Положення), визначаються такі способи вручення повісток:
• через житлово-експлуатаційні організації, домовласників;
• через виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, де немає військових комісаріатів;
• через керівників підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності.
Цей перелік є вичерпним, тому вручення повісток у громадському транспорті, біля станцій метро, на вулиці та в інший спосіб, не передбачений Положенням, – є незаконними.
До того ж, відповідно до п. 68 Положення в особових справах призовників повинен зберігатися корінець повістки з підписом призовника про те, що його попереджено про день і час явки у районний військовий комісаріат. Тобто повідомлення має бути вручене призовнику особисто. Тому виклики, наприклад, по телефону, поштою або підписання повістки іншими особами не повинно рахуватись належним врученням повістки.
Законність перевірки документів
Працівники військкомату не мають права зупиняти людей призовного віку у громадських місцях та просити документи для встановлення особи, тому часто вони залучають працівників поліції для вчинення таких дій.
У свою чергу поліцейські можуть вимагати пред’явити документи тільки у визначених Законом України «Про Національну поліцію» випадках».
Так, відповідно до ст. 32 цього Закону:
Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
В усіх інших випадках вимога працівників поліції, навіть якщо вони покажуть свої документи, буде незаконною.
Законності затримання військовозобов’язаних
Особу може бути затримано в рамках кримінального провадження або адміністративного провадження.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України поліцейські можуть затримати особу виключно за рішенням суду або безпосередньо в момент вчинення правопорушення (ст. 207 Кримінально-процесуального кодексу України).
В рамках адміністративної справи стосовно військовозобов’язаного, який ухиляється від строкової служби, поліція може провести адміністративне затримання особи, але не більше, ніж на 3 години (ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Адміністративне затримання може проводитись лише у виключних випадках (ст. 360 Кодексу України про адміністративні правопорушення)з метою:
• припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи;
• складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
• забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення.
Отже, для законності дій поліцейських в момент затримання військовозобов’язаного необхідне відкрите кримінальне провадження за ст. 335 (Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу) Кримінального кодексу України або розпочате адміністративне провадження за ст. 210-211-6 КУпАП (Порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу; Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності; Неявка на виклик у військовий комісаріат тощо), а також необхідною є обґрунтована підстава, передбачена законодавством для проведення затримання.
Відсутність провадження або підстави при затриманні призовника буде свідчити про наявність складів злочинів у діях поліцейського або поліцейських, передбачених ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) та ст. 371 (Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою) Кримінального кодексу України.
Якщо затримання було вчинено працівниками військкомату з мотивів доставлення призовника до військкомату, таке затримання у будь-якому випадку буде свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ККУ (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) через відсутність у працівників військкоматів повноважень на затримання осіб.