У російській столиці пройшла перша після обміну ув’язненими між Росією і Україною прес-конференція журналіста Кирила Вишинського. Власне, відразу після того, як російський літак із звільненими Україною росіянами і українцями (як відомо, більша частина людей, яких зажадала Росія – не її громадяни, а громадяни України), стало ясно, що саме Вишинський і буде обличчям цього обміну.
Про решту звільнених, перш за все про колишнього командуючого ППО «Донецької народної республіки» Володимира Цемаха, видача якої і стала причиною обміну, російські ЗМІ намагаються мовчати. Головний редактор телеканалу Russia today Маргарита Симоньян навіть заштриховала на опублікованій в соціальних мережах фотографії звільнених практично всі обличчя – крім, власне, Вишинського.
Замовк і телеграм-канал «залізного зека» і «снайпера ДНР» Ігоря Кимаковського, який той вів з кінця серпня. Як відомо, Україна – не Росія і вести такий канал виявилося більш простим з української в’язниці, ніж з російської волі.
Втім, в своєму телеграм-каналі Кимаковський, який воював за «ДНР», називає себе постачальником гуманітарної допомоги населенню Донбасу – не більше того.
Саме такий колективний образ несправедливо заарештованих і засуджених створював на своїй прес-конференції і Вишинський, який стверджував, що деякі з переданих Україною ні в чому не винні.
Втім особливого ентузіазму в цих словах журналіста РІА Новості не спостерігалося: Вишинський намагався максимально дистанціюватися від своїх попутників і зазначив, що мало з ними знайомий. Це й не дивно: ігнорувати інформацію про те, що серед переданих Росії людей є класичні вбивці і терористи, дуже важко – якщо, звичайно, замислюєшся про своє майбутнє.
А Вишинський про своє майбутнє замислюється – саме тому він практично до останнього часу не погоджувався на обмін і висловлював бажання залишитися в Україні, щоб довести свою невинність.
Але присутність Вишинського серед звільнених виявилася необхідною Кремлю з однієї простої причини: його видача завершувала архітектуру обміну. Архітектуру, в якій Цемах, показань якого на процесі по «Боїнгу» побоювалося російське керівництво – це і є головна і, по суті, єдина постать, заради видачі якої Володимир Путін погодився з обміном, Вишинський – прикриття, а всі інші – навантаження, про яке в Росії не згадували аж до затримання Цемаха.
І те, що Вишинський, який усвідомлював свою роль у всій цій операції «порятунку Цемаха», а по суті, порятунку Путіна і російського керівництва від міжнародного трибуналу, виконанню цієї ролі опирався, є цілком природним.
Як цілком природним є і те, що він не міг цієї ролі уникнути.