Рассказ молодого человека приводит пресс-центр штаба ООС:
Для того, щоб потрапити до війська старший матрос Іван покинув навчання в інституті. Оскільки строкова служба для юнака видавалася малопривабливою – одразу підписав контракт. А після трьох місяців навчального центру хлопець попросився у морську піхоту.
– Я живу у селі поблизу Харкова. У нас уже є там десантник, піхотинець, прикордонник, а ось морпіха не було. Потрібно було розширити наше представництво у видах військ, – пояснює свій вибір юнак. – А якщо без жартів, з дитинства вагався між десантом та морською піхотою. Але, зважаючи на мою малу вагу, подумав, що, як і мультику "Десантник Стьопочкін", при стрибку з парашутом мене понесе уверх, а не вниз.
Практично одразу після випуску Іван потрапив до підрозділу, який вів минулого року запеклі бої поблизу Широкиного на Приазов’ї. На сьогодні він уже вдруге на сході України.
– Якщо чесно, військова служба мені до душі, я відчуваю – це моє. З дитинства переглядав фільми та серіали про армію, війну, й захотілося випробувати усе це насправді, вживу, – розповідає юнак. – Коли ж потрапив до війська, зрозумів, що це не кіно – тут усе набагато яскравіше.
Іван вважає, що власне у війні немає нічого цікавого. Для нього уся справа у побратимах, в сенсі, наскільки товариші готові собою пожертвувати, аби врятувати тебе, чи зробити щось, на що у більшості навряд чи вистачить духу та волі. А найголовнішим завданням перебування на передових позиціях юнак вважає захист України.
– Найскладніше для мене було увійти у військову "колію" після цивільного життя. Наразі я іду цим напрямком і нікуди звертати не збираюся. Буду намагатися рости й надалі – у званнях і посадах. Ставити мету і досягати її. Наразі прагну дорости до командира взводу. Якщо це вдасться, думаю, і подальша військова кар’єра складеться успішно, –поділився своїми планами на майбутнє морський піхотинець.
