Об этом на своей странице в соцсети сообщает пресс-служба 44 артбригады ВСУ:
Ранок понеділка у житті Тернопільських військових передбачав одразу декілька приємних заходів. Окрім загальновійськових, звільняли в запас кращих військовослужбовців, в яких за плечима неоціненний досвід військової служби та бойового братерства. Усі вони не на словах знають, що таке війна, адже призивались по мобілізації ще у 2014-2015 роках, або ж служили в добробатах. У кожного свій біль, своя історія, а разом з тим і згадка. До прикладу сержант Ігор Середюк потрапив до війська під час мобілізації у 2015 році. Проходив службу в 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України. По демобілізації не залишив розпочатої справи, а продовжив службу медиком в батальйоні охорони Тернопільської артилерійської бригади. Згадує за час служби бувало по-всякому, зі щемом згадує, коли під ворожим прицілом на передовій рятував побратима, який підірвався на міні. Час йшов на відлік, життя та смерть стояли поруч, але довелось заставити себе не чути стогін, крик, натомість закачати рукави і виконувати свою роботу, як бойового медика. Поруч сержант Степан Султанов, благородний та порядний чоловік, суровий на перший погляд, проте світлий в душі товариш, пішов на війну добровольцем у 2014 році. Спочатку проходив службу в батальйоні «Айдар», у 2015 році бійця його разом з товаришами мобілізували до лав прикордонних військ. Згодом підписав трирічний контракт та проходив службу у батальйоні охорони артилерійської бригади. Старший солдат Роман Дребот, бойовий побратим, разом зі Степаном відслужили мобілізацію, потім служба за контрактом, і знову разом. Згадує, якби не братерство, хто знає чи залишилися в живих вони у тій війні, як і сотні їх товаришів, котрі пліч-о-пліч були від початку війни. Захисники хоч і мають уже плани на майбутнє, проте не спішать із висновками. Як каже Роман в кабінеті уже всидіти не зможе, до служби він був бухгалтером. Насправді дехто з них мріє повернутися до звичної професії, якою займались раніше, дехто підлікує рани, пройде курс реабілітації, усі вони практично мають намір повернутися додому де на них зачекалися батьки, кохані дружини, люблячі діти. В Ігоря Сердюка з позивним "ДОК" чекає вдома єдина і важко хвора мати, тому буде займатися її лікуванням, доглядом найріднішої людини, оскільки вона вже не встає самостійно. Під час урочистого звільнення військовиків в запас, тимчасово виконуючий обов’язки командира 44-ї окремої артилерійської бригади підполковник Роман Дудченко привітав перед строєм бригади захисників: "Хочу щиро подякувати вам за сумлінну службу дорогі побратими, вдячний, що захищали Батьківщину, підтримували один одного, успіхів вам у всьому. Разом з тим не забувайте, двері військової частини завжди відчинені для Вас!", - наголосив офіцер. Також від імені командира бригади полковника Сергія Баранова бійцям вручили подяки за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків та з нагоди звільнення в запас. Військовики у відповідь запевнили, що не забуватимуть років, які вони провели в колективі, разом з тим наголосили, що у разі загострення повернуться першими, щоб захистити рідний край, а їм до цього не звикати.
