общество

Мнение: как сделать школы доступными для всех

21 августа 2020
07:20
1283
Поделиться:

Начавшийся процесс реформы инклюзивного образования — очень достойное дело. Но подойти к ней стоит с другой стороны.

Об этом в своей авторской колонке на НВ рассуждает Виктория Попович - основатель волонтерского проекта «Бебиситтеры для детей медиков», директор ИСК ОБРИЙ.

***

Реформа інклюзивної освіти, яка забезпечує рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах дітей з особливими потребами, триває та, беззаперечно, передбачає технічне переоснащення наявних садочків та шкіл. Стан, в якому вони знаходяться сьогодні, категорично неприйнятний для особливих дітей. Тож цікаво розібратися, скільки коштуватиме таке переоснащення, чи по кишені воно державі, та що криється за поняттям «розумне пристосування»?

Наразі не можна сказати, що держава нічого не робить. Згідно зі звітом Кабінету міністрів в Україні у 2019/2020 навчальному році кількість учнів в інклюзивних класах збільшилась з 11866 до 18546 осіб та на 60% зросла кількість відповідних класів.

Це означає, що інклюзивні класи створюються, але за рахунок чого? Якщо мова йде про садочки та школи, побудовані у 2019−2020 роках, які зобов’язані забезпечувати можливість інклюзивного навчання, бо зводились згідно з новими державними будівельними нормами, то їх доволі мало. Досить непогано, якщо на район збудовано 2−3 нових заклади. Тоді родини, що мешкають неподалік, матимуть шанси туди потрапити.

А реальність трохи інша. Родина інклюзивної дитини не зможе возити її до садочка або школи через пів району або міста. У нас не те, що заклади освіти не пристосовані, у нас і місто загалом не пристосоване для дітей з особливими потребами. Тому батькам доводиться звертатись до звичайної школи/садочка на сусідній вулиці, тим більше, що стаття 20 Закону України «Про освіту» це дозволяє. В ній також йдеться, що умови, необхідні для навчання дитини будуть створені й на це виділятимуться кошти.

Іншими словами, керівник закладу має виконати ряд «розумних пристосувань» в рамках вже наявної будівлі. Тільки потрібно зважати ще й на те, що такі будівлі, в основному, є застарілими, їх вік сягає до 30−40 років.

Основні принципи переоснащення будівель — доступність, безпека пересування, вимоги до евакуації та відповідне інформування.

Доступність. Кошторисна вартість стартує від 500−600 тисяч гривень до 1,5 млн.

Принцип передбачає відсутність будь-якої бар'єрності в пересуванні й є, на мій погляд, найскладнішим завданням. Переважна більшість садочків та шкіл не має ані ліфтів, ані підіймачів. Хоча інклюзивний клас/групу доцільніше організовувати на першому поверсі, проте переміщення до бібліотеки, актової зали, спеціалізованих кабінетів для дитини є обов’язковим, інакше де тут принцип недискримінації.

Можна влаштувати/прибудувати ліфт, але це втручання в конструктив старої будівлі, що передбачає певні заходи з підсилення конструкцій, демонтаж частини перекриття. З погляду технологій, це доволі складно, проте цілком реалізуємо.

Задачу з доступності доречніше було б вирішити за допомогою підіймачів, як з вертикальним, так і з похильним переміщенням. Але якщо ухил сходів перевищує 10%, підіймачі мають стояти в таких місцях скрізь, це стосується і внутрішніх сходів, і ґанків також.

Окрему увагу потрібно приділити дверям. Не допускається застосування дверей, що гойдаються на завісах. Двері мають бути з автоматичним або примусовим відчиненням через вимикач. На жаль, таких дверей наші заклади освіти не передбачають.

Не залишаємо поза увагою й тактильні елементи доступності на всіх шляхах руху.

Інформація та сигналізація про небезпеку. Кошторисна вартість від 50 тис. грн.

Обов’язково має забезпечуватись безперервність інформування, своєчасне орієнтування і однозначне упізнання об'єктів, освітленість має бути підвищено на один ступінь. Це і звукові інформатори, і відповідні таблички, покажчики, попереджувальні смуги і тощо.

Санітарно-гігієнічні кімнати. Кошторисна вартість приблизно 100−120 тис. грн.

Питання вважаю одним з пріоритетних. Пам’ятаєте шкільні вбиральні? На жаль, в більшості випадків, їх стан досі незадовільний. Дитина на візочку скористатись ним не може. Необхідно обладнати приміщення, яке матиме нормативні розміри, спеціальне сантехнічне обладнання, поручні і не принижуватиме гідність маленької дитини.

Загальний кошторис таких розумних пристосувань сягає понад 650 тис. грн і передбачає основні «розумні пристосування», при здійсненні яких дитина зможе стати частинкою шкільного чи садкового осередку, який пропонує їй держава.

На жаль, поняття «розумного пристосування» застарілого фонду освітніх закладів не має конкретики, а отже, гіпотетично, пристосування можуть мати умовний характер і, на жаль, не забезпечать дитині тих найнеобхідніших умов гідного навчання. Але «галочку» для статистики все ж дадуть!

Як на мене, розпочатий процес реформи інклюзивної освіти — дуже гідна справа. Але підійти до неї варто з іншого боку. Застарілі школи та садочки вимагають повної реконструкції, нікому не потрібна запропонована напівміра, яка не розв’язує питання застарілого оздоблення, пошарпаних кабінетів, жахливого стану внутрішніх мереж, енергозаощадження та багато іншого. Цікаво читається словосполучення «розумне пристосування», залишаючи комусь право вирішувати, що буде розумно, а що ні, з огляду на те, скільки готова держава витратити грошей.

До речі, не варто забувати, що звичайні, здорові діти, які бігають по шкільних коридорах та залах, а на останній поверх злітають за одну секунду без ліфтів — також мають беззаперечне право на гідні умови закладів освіти.

Теги: школа

Если вы заметили орфографическую ошибку в тексте, выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter

Хотите первыми узнавать о главных событиях в Украине - подписывайтесь на наш Telegram-канал


Подтверждено:  
2 379 483 
+9 058
Болеет:  
83 671 
+6 503
Выздоровело:  
2 240 388 
+2 415
Умерло:  
55 424 
+140
Привито:  
6 624 028 
+153 628

Сегодня
больше новостей
delta = Array ( [1] => 0.00066089630126953 [2] => 0.084497928619385 )