Можно долго обсуждать и осуждать книжные магазины, которые торгуют российскими изданиями, но лучше посмотреть в корень проблемы и вырабатывать варианты выхода из ситуации.
Об этом на своей странице в соцсети рассуждает экс-совладелец издательства "Наш формат" Антон Мартынов.
***
Найбільша мережа книжкових магазинів — «Книгарня Є» — вчора озвучила позицію: «Ми багато років підтримуємо курсування крові організмом українського книговидання, але ресурси закінчуються і треба щось робити, бо залишається єдина можливість вижити — почати більш активно продавати роскнижку». Можна ще довго обговорювати пост і саму «Книгарню Є», але краще подивитися в корінь проблеми і напрацьовувати варіанти виходу із ситуації.
Диспозиція. Точний розмір ринку ми порахувати не можемо. Книжкова Палата веде облік тільки кількості виданих книг (метод обліку — ручний, автоматизація відсутня, кількість помилок завелика = довіряти цим даним можна максимум наполовину). Зведеного обліку продажів по країні не має ніхто, адже з касовими апаратами працює тільки незначна частина книготорговців. Шляхом експертного опитування — ми виходили на цифри 50-60 млн доларів без навчальної літератури і 80-120 млн — з навчальною літературою. Доля української книжки на ринку оцінюється зараз в 50-60%.
На піку, у 2006-2008 роках, ринок був у 3-4 рази більший у грошовому вимірі, але «український голос» був малопомітний через контроль ринку і дистрибуції російськими мережами і малу долю ринку в 10-20% українських видавців у себе вдома.
Російська книжка буде тут ще дуже довго. Ситуація не зміниться за рік чи п’ять. Це гра в дуже довгу. Московські видавництва складають конкуренцію українським видавцям, змушуючи нас бігти швидше і виробляти якісніший продукт оперативніше. Не слабкий такий тренажер для м’язів укрвидавця — четвертий у світі ринок за кількістю опублікованих тайтлів після китайського, американського та британського. Питання в тому, що присутність російських книг на українському ринку поступово знову почала зростати, і ми мусимо контролювати ситуацію, адже це питання інтелектуальної безпеки, якщо хочете.
І останнє. Книжка — це переважно емоційна покупка. У правильній книгарні зароджується емоція та імпульс до книжок, підкріплюється бажання й мода на читання. Мережа книгарень — дуже важливий механізм передачі знань і надзвичайно важливий елемент видавничої індустрії, який ми не можемо загубити.
Якщо середній чек і кількість транзакцій не дозволяють утримувати книгарню, що базується на українському асортименті - треба описати модель підтримки книгарень суспільством або державою за гроші того ж суспільства. До цього треба додати питання деструктивних знижок, які вбивають бізнес. Потрібні правила fair play і працюючи над ними, очевидно, доведеться виходити з зони комфорту.
Глобально по галузі. Якщо ми самі не можемо оцінити проблеми ринку, — треба скидатися грошима і обирати професіоналів не з видавничого середовища, які здатні дослідити питання, промодерувати основних гравців, виписати драйвери й деструктори ринку, а також кристалізувати нинішній і бажаний стан. Треба дорослішати.