Уже седьмой год идет борьба за целостность Украины. За эти долгие годы тысячи украинских мужчин и женщин отдали жизнь за свое государство. За этот период 62 гражданина Украины получили почетное звание Герой Украины. Почти два десятка человек - со Львовщины. Они либо родились здесь, или проходили службу. К сожалению, шестеро из них получили эти награды посмертно.
Именно поэтому музей 58-го дома офицеров решил расширить свои экспозиции и создать отдельную комнату, где будет жить память о погибших Героях Украины Львовщины.
Об этом рассказывает пресс-служба Национальной гвардии Украины.
***
Родини та близькі люди мали змогу передати особисті речі своїх героїв на постійне або тимчасове користування до музею. Частинку своїх спогадів принесли і дружини Героїв України, генерал-майора Сергія Кульчицького та полковника Андрія Соколенка, Надія Кульчицька та Ірина Соколенко.
Пані Надія передала до музею польову форму Небесного генерала, в якій він був на сході, нову генеральську сорочку, краватку та візитівку, на якій зазначено, що Сергій Кульчицький полковник та командир Франківської частини НГУ. Окрім того, вона передала конверт з погашеною маркою із зображенням Сергія Кульчицького. Ця подія відбулась минулого року, на його 55-тий День народження.
Ірина Соколенко передала музею військову форму свого чоловіка, грамоти та фотографії. На одній з них Андрій Соколенко стоїть поруч із, на той час, полковником Сергієм Кульчицьким. Фото зроблене на території 2 Галицької бригади. Ірина передала і витяги з особової справи чоловіка. Це і список нагород за увесь період служби, і залікова книжка, і перша характеристика перед присвоєнням первинного військового звання.
Оксана Кизима, дружина загиблого Андрія Кизима, принесла блокнот чоловіка, в якому він щодня планував свою роботу. Там по пунктах розписані останні дні його життя. Валентина Матвіїва, мати зовсім юного лейтенанта Тараса Матвіїва, який загинув в липні цього року, окрім багатьох особистих речей, ще й бронежилет та каску, в яких загинула її дитина. Своє місце знайшли тут і речі Василя Сліпака та Ігоря Зінича.
«Насправді важко розставатись з цими речами, - розповідає Надія Кульчицька. – Наприклад цю візитівку я знайшла зовсім нещодавно. Точніше, я знайшла візитницю, а в ній кілька ось цих візитівок. Ось так часом речі згадками з’являються з минулого. Ці люди, які створюють цілу експозицію з нашими Героями, роблять величезну справу. Особисто мені б хотілось, щоб сюди приходили різні покоління українців і ці речі їм нагадували, що війна триває».
